Сюжет подібний до фільму (якщо ви його переглядали колись). Чому кажу «подібний», бо фільм відрізняється від сюжету книги, деталі, описи, навіть характери різні дещо.
Середина XVIII століття, Європа, Америка… Змучений життям та пригнічений юнак прагне смерті, бо не бачить подальшого сенсу життя, адже втратив брата, єдину близьку душу. Він блукає темними вулицями міста, шукаючи смерті… І ось вона прийшла в образі, зовсім не схожою на себе. Це був гарно одягнений чоловік з манерами, властивими аристократу. Він привернув би увагу кожного, адже щось магнетичне було в його погляді, ході, словах. Він і став причиною смерті бідолашного Луї, точніше смерті лише фізичної. Душа залишається, але вже зовсім не людська душа, а тваринна… Ця душа страшніша будь-якого звіра, і може наробити стільки лиха, що не вистачить віку спокутувати свою провину.
Тепер вони команда з двох темних істот, двох вампірів, породжених темрявою та смертю. Вони сплять лише вдень, а ніч – це їхнє свято, розваги, їжа, полювання. Але вічне життя починає набридати, особливо, коли один з них вампір із совістю. Для вбивці, грабіжника, ґвалтівника совість – це страшна річ. Подібно історії Радіона Раскольнікова, совість поглинає всі думки та почуття, тоді вже і вічність здається пеклом. Набридає життя і шукаєш нової розваги. Цього разу цією розвагою виявилась маленька дівчинка, яка і стала третьою у їх сімейному трикутнику. Попереду в них ще безліч звершень та перемог, адже вони тепер повноцінна команда. Принаймні так вважав лише один з них.
Книга цікава тим, що це історія самого вампіра Луї, розказана журналістові. Молоденький хлопчина із захватом та острахом слухає сповідь, мабуть, найсамотнішого вампіра на землі. Розповідь сповнена думок та переживань, що пронизують увесь твір. Фільм мені здався дещо динамічнішим. Постійно хочеться, щоб щось надзвичайне відбулось, якась подія, що захопила б… Але ні, лише спогади, сухі та сумні. Для любителів «Сутінок» або «Щоденників вампірів» ця книга (як і фільм, в принципі) здасться нудними. Ця книга не для драйву, не для адреналіну. Прочитавши її, я поставила собі позначку, але не більше того. Читати вам її чи ні, вирішуйте самі, можливо комусь до вподоби сповідь нещасної вампірської душі.
Бібліотекарі рекомендують!
Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!
Як долучитися до проекту, дивіться тут
Текст писала Дар'я Яцкевич,
бібліотекар бібліотеки-філіала для юнацтва
ЦБС для дорослих м. Миколаєва