Не хочеться роботи філософський аналіз, глибині багаточасові розмірковування чи ще щось у цьому роді. Все набагато простіше, і зводиться до бажання поділитися своїми думками і враженнями від прочитаного коельївського Алхіміка.  

Почну з того, що спочатку «Алхімік» може не справити на деяких читачів карколомного враження. Дехто звик до іншої літератури, на зразок Дена Бруна з його безкінечними таємницями, непокидаючою інтригою, до пригод всезнаючого Р. Ленгдона, до єгипетської та історико-церковної тематики творів Філіппа Ванденберга або до популярних детективів  чи романів.  

Порівняно з ними «Алхімік», як на мою, звичайно, суб'єктивну думку видається більш простішою книгою, у якій не має карколомного розвитку подій, боротьби добра і зла, скритої таємниці, яка може знищити увесь світ і тому подібного. Але саме в цій простоті криється набагато більше - суть людського буття. Сюжет роману зрозумілий для читача будь-якої вікової категорії. Книга створює відчуття таємничості, читається легко і просто, але змушує періодично зупинятися і задуматися про прочитане, відшукати аналогії в своєму житті, задуматися, що все що з нами відбувається стається не просто так. Роман про те, як бути особистістю, домагатися втілення своєї мрії, про ту внутрішню силу, добро й любов, які закладені в кожні людині від природи. Твір насичений філософськими фразами, які так і хочеться записати в окремий блокнот, щоб вони завжди були поруч і їх завжди можна  було б перечитати.

За сюжетом «Алхімік» - це твір про пошуки істини. Він має кільцеву композицію. Іспанський пастух вівців Сантьяго мандрує по світу, щоб з'ясувати, що обіцяний йому скарб лежить на тому самому місці, звідки й почалась його подорож. Зачасту в нашому житті відбувається теж саме, ми весь час в пошуках щастя, проте виявляється, що воно завжди було поруч із нами. Але скарб для Сантьяго виявився не головним. Важливо те, що за час подорожі хлопчина-пастух набув неабиякого життєвого досвіду, знайшов справжне кохання, пізнав життєві істини.

Дехто, прочитавши «Алхіміка», ставить його на полицю і забуває про нього, дехто перечитує і радить друзям, інші, перегорнувши декілька сторінок, беруться за іншу книгу. Але пізнати самого себе також не легко. Здається, що людське життя досить просте й зрозуміле, але це не так. Можна прожити і не знайти своє місце під сонцем, не відчути щастя.  Безперечна заслуга Пауло Коельо в тому, що він зумів піднести такі складні й тонкі речі у легкій, доступній кожному формі. З його допомогою можна проаналізувати свої вчинки, навчитися цінити те, що маємо, а не долаючи перешкоди, бігти за своїми мріями та сподіваннями.  Твір насичений філософськими роздумами, проте читається на одному диханні.

Тож, якщо Ви хочете спробувати навчитися радіти життю, цінувати кожен його день та пізнати частинку своєї душі, читайте коельївського "Алхіміка".

     Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

текст писала Інна Шевченко,

головний бібліотекар відділу популяризації книги

та організації змістовного дозвілля молоді

Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва ім. О.М.Бойченка