"Бібліотекарі рекомендують..."
Наше життя влаштоване так, щоб хоча б іноді ми замислювались над тим, що відбувається навколо. Зупинились та спробували пригадати, коли востаннє відпочивали, ходили до театру, мріяли, спостерігаючи як сідає сонце. Але, попри ваші особисті плани, в житті відбуваються речі, які повинні відбуватись, все стається так, як має бути. Складається враження, що хтось заздалегідь приготував певний життєвий бланк, в який ти так вправно і без усілякого остраху вписуєш своє ім’я. Думки мої можуть здатись вам досить дотепними і, напевно, шаленими, але ж невже ви жодного разу хоч на хвильку не думали про такі речі?
"Письменники рекомендують..."
Цю книжку не можна читати похапцем, інакше вона "пройде повз". Вона – для читання неспішного, вдумливого. Тоді поволі розчинятиметься у свідомості, мов цукор у теплому чаї, наповнюючи єство багатозначним виразним змістом.
"Рекомендують діти..."
Краще – читайте книги.
Ви хоч собі уявляєте, наскільки небезпечно зараз стало читати книжки? Якщо вам цікаво далі читати цей текст, то я вам скажу – мова йде саме про жанр фентезі. Для мене новий, незвіданий, таємничий, але… такий рідний жанр.
Його не зрівняєш з жодною романтикою, жахами або детективами. Фентезі – ціла суміш усіх цих жанрів. Для мене він найкращий для прочитання, але найболючіший у плані переживання.
"Бібліотекарі рекомендують..."
Визнаю, що ніколи не любила фентезі, і навіть гадки не мала, що буду читати українське фентезі. Чесно кажучи, з недовірою ставилась до такого жанру. Тож, вирішила спробувати. Як правило, я достатньо глибоко намагаюсь охарактеризувати свої емоції від прочитаної книги, розкрити свій «післясмак». Однак цього разу я навіть не можу сказати напевно, які враження маю. Тож, спробую дати характеристику прочитаному, як шкільному учнівському твору.