"Бібліотекарі рекомендують..."

Не знаю як і кому, але, ця частина серії книг про Енн, особисто для мене, одна з найкращих (на сьогодні). Можливо, ця книга мені ближча за інші, тому, що я ще не так давно вийшла з вузівської аудиторії і добре пам’ятаю своє студентське життя, а у третій книзі свого життя, Енн зустрічає нас милою та досить приємною студенткою коледжу.  

Головна інтрига роману – на чию пропозицію руки і серця Енн відповість «так», адже у Гілберта Блайта з’явився конкурент –  Рой Гарднер. Хочу сказати, що Рой – мрія усього життя Енн: меланхолійний погляд, витончені риси обличчя, чудові манери, а ще – він до безтями закоханий у нашу Енн. (Я кажу «нашу», тому що я впевнена, що для читачів цієї серії, Енн уже своя, рідна. Хіба не так?)

"Бібліотекарі рекомендують..."

«У каждой книги есть душа. Душа того, кто ее написал,

и души тех, кто читал и переживал ее, и мечтал над ней».

Карлос Руїс Сафон. “Тінь вітру”

Мені важко було написати про цю книгу. Чому? Мабуть тому, що це одночасно лірична, філософська, містична та бібліофільська книга, не знаю чи так говорять, але, як на мене, то це найбільш влучне висловлювання!

“Мне вдруг пришло в голову, что за каждым корешком таится безбрежный непознанный мир, в то время как за этими стенами течет совсем другая жизнь, с ежевечерними футбольными матчами и радиосериалами, скромной утехой тех, кто едва ли способен разглядеть что-либо дальше собственного носа.”

Карлос Руїс Сафон. “Тінь вітру”

"Бібліотекарі рекомендують..."

Усі вже звикли, що майже кожен мій відгук починається з якогось зізнання! Можливо це тому, що у кожної книги із мого зібрання є своя історія, обставини складаються таким чином, що душа потребує той або інший жанр.  Книга «Енн з Зелених дахів» не стала виключенням. Вмикаючи телевізор, радіо, виходячи в мережу  – одні погані новини. Не засуджуйте, але душа моя попросила чогось світлого, радісного та теплого. Тому я обрала дитячу книгу канадської письменниці, яка була написана ще у далекому 1905р. З тих пір вікова категорія дітей дещо змістилася, тому що у 1905 р. книга призначалася для молодшого шкільного віку, а зараз для середнього. Дивно правда?  Діти сьогодні більш розвинуті, а книгу для школяриків не сприймають.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Алхімія нашого життя

Цікаво, чи є у нашому житті щось вічне? Таке питання неодноразово піднімалося філософами в різні часи та епохи. На мою думку, нічого не може тривати вічно, але є речі, які можуть переходити із покоління в покоління, майже не втративши свого первозданного вигляду. Це витвори мистецтва, живопису та літературні твори. Одним із останніх є роман «Алхімік» відомого бразильського письменика Пауло Коельо.