"Бібліотекарі рекомендують..."

Любов, приреченість і вода

Месопотамія – древня країна, що лежала серед вод Тигру і Єфрату. Або ж серед потоків Лопані та Уд. Або ж серед глибин Південного Бугу та Дніпра…. Взагалі, це не важливо, які ріки протікали поблизу Месопотамії. Головне, що протікали. Вода усіх рік, морів, океанів – це одне ціле, яке перетікає одне в одному і вічно збирає, вічно зберігає інформацію про долі людей, які коли-небудь проживали на будь-яких берегах. Вода – це генетичний код людства, який несе в собі усі нездійснені бажання та будь-які потужні емоції.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Цей твір справив на мене незабутнє враження. У теперішній час нам, мабуть, важко зрозуміти, що означає «хочу їсти». Герої твору знали ціну кожній скибці хліба, кожній рослині. Але, нажаль, голод не об’єднав людей.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Перші сто сторінок я вимучила! Мені було все не зрозуміле та дивне! Мені здавалося, що я загубилася у книжковому тексті, та що там тексті, у буквах цієї книги! Про що ж вона?

Коли я читала у моїй уяві красувалося лише два кольори – чорний та сірий…

Уявіть собі величезне звалище біля Лондону. Тонни сміття, яке збиралося віками... І от, на цій «купенції» сміття розташоване помістя Айрмонгерів (ага, з першого разу й не вимовиш те прізвище!), яке складається з восьми поверхів над землею та ще шести поверхів під нею. Тут живе весь клан разом із прислугою, ніхто з них НІКОЛИ (окрім голови клану) не покидав своєї домівки… і усі вони… дуже дивні!

"Бібліотекарі рекомендують..."

Розповідаючи про цю книгу, я завжди згадую, що це найсвітліша книга, яку я коли-небудь читала. Елізабет виховує сина своєї непутящої сестри, Люка. У хлопчика з'являється уявний друг Айвен. Згодом Айвена починає бачити і Елізабет. Він вчить її радіти життю, дивитися на світ з оптимізмом та щирістю. Відкриваючи своє серце світу, Елізабет відкрила його і для Айвена... Він зумів повернути Елізабет легкість сприйняття світу, а взамін отримав те, на що точно не очікував - кохання.