"Бібліотекарі рекомендують..."

“Совесть! Что совесть? Я сам ее делаю. Зачем же я мучаюсь? По привычке. По всемирной человеческой привычке за семь тысяч лет. Так отвыкнем и будем боги.”

Федор Достоевский. “Братья Карамазовы”

Мабуть, нема нічого складнішого, ніж писати враження від прочитання класичних творів. Адже, по-перше, вони вже є визнана класика і начебто не потребують анонсів, по-друге, про них стільки всього написано, що автора відгуку досить легко звинуватити у плагіаті. Та, взявши на себе зобов’язання участі у конкурсі, мушу писати.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Коли усі учні читали цю книгу за навчальною програмою – я її не відкривала, тому що вона мені була зовсім не цікава та, більше того, я мало що розуміла з написаного у ній. Напевно, зараз прийшов мій час, бо я все ж таки твір цей прочитала.

Отже, для тих, хто роман не читав – я розповідаю.

Не "Бібліотекарі рекомендують..."

«Вони, ці двоє, мали мовби як талант бути щасливими.

Є такі люди, може ви помічали...»

Л.-М. Монтгомері. “Енн у домі мрій”

Це п’ята книжка з серії книжок про Енн Ширлі чи то вже, Енн Блайт, від канадської письменниці Люсі Мод Монтгомері.

Якщо чесно, п’ята частина мене найбільше вразила. Я тут навіть сплакалася разом з Енн. Так-так, Енн з кожною книжкою дорослішає і в неї вже зовсім інші переживання. Хоча вона все та сама руденька Енн.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Десять негритят отправились обедать,

Один поперхнулся, их осталось девять.

Девять негритят, поев, клевали носом,

Один не смог проснуться, их осталось восемь.

Восемь негритят в Девон ушли потом,

Один не возвратился, остались всемером.

Семь негритят дрова рубили вместе,

Зарубил один себя — и осталось шесть их.

Шесть негритят пошли на пасеку гулять,

Одного ужалил шмель, их осталось пять.

Пять негритят судейство учинили,

Засудили одного, осталось их четыре.

Четыре негритёнка пошли купаться в море,

Один попался на приманку, их осталось трое.

Трое негритят в зверинце оказались,

Одного схватил медведь, и вдвоём остались.

Двое негритят легли на солнцепёке,

Один сгорел — и вот один, несчастный, одинокий.

Последний негритёнок поглядел устало,

Он пошёл повесился, и никого не стало.