"Бібліотекарі рекомендують..."

Як ви вважаєте, чи існує в сіті така можливість стерти пам'ять людини і нашарувати іншу, позбавити людину найважливіших спогадів, емоцій… І все задля того, щоб підкорити людську особистість, щоб управляти нею. Історії відомі  факти знущання над людським мозком, але чи досягли такі експерименти успіху?

"Бібліотекарі рекомендують..."

Коли я була ще зовсім маленькою, мала таку приємну можливість дивитись телевізор без обмежень. І одного разу (досі пам’ятаю той день) я подивилась фільм з клоуном у головній ролі. Мабуть саме тому в мене розвинулась коулрофобія, за що себе періодично картаю, адже до цирку мені дорога закрита моїм власним страхом. Потім я дізналась, що є навіть книга така… Популярний письменник і не менш популярна книга. Добре, сказала я собі, але ні книгу, ні, тим паче, фільм, я так і не осягнула. З тих пір якийсь кошмар у мене з цим автором, дуже ретельно добираю до прочитання його книги. І це друга за рахунком…

"Письменники рекомендують..."

 «Прийти додому, запитати в діда: хто він?»

Якщо «Нічниця» Жанни Куяви захопила мене з першої ж сторінки, то читання «Гордієвих жінок» було іншим. Я би порівняла його із неспішним входженням у озеро: чим далі заходиш – тим глибше занурюєшся. А занурившись – вкотре усвідомлюєш чи то пак переусвідомлюєш життєво-важливі речі.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Саме цим романом я розпочала своє знайомство з англійською письменницею Джейн Остін.  Читаючи його, я зрозуміла одну річ: твори Джейн Остін можна або полюбити с перших сторінок, або ж їх зненавидіти. Так-так! Річ в тім, що Остін майстриня завуальованості, кожне її речення закручене та вимудруване, що іноді змушує читача перечитувати словосполучення знову. Але усе це певною мірою надає роману вишуканості та колоритності.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Очень часто приходиться обращаться к списку лучших книг по версиям издательств журналов, различных организаций и т. п. Настольным для меня стал такой список книг по версии ВВС, опубликованный в 2003 году. Многие из этих книг я уже прочитала и каждая очень уникальная и необычная, а главное, что все эти книги мне запомнились. Поэтому не усомнилась и в следующей.

Опубликован роман был в 1960 году. В 1961 году получил Пулитцеровскую премию. Его изучают приблизительно в 80% американских школ. Догадываетесь о каком произведении идёт речь?

"Бібліотекарі рекомендують..."

У червні цього року я була присутньою на презентації нової книги Владислава Івченка. Власне тоді у той день я і дізналася, про те, що є такий письменник. Хоча, ні, дізналася, трішечки раніше, коли побачила афішку бібліотечну, мовляв, до нас їде самий великий письменник України (якось так, дослівно вже не пам'ятаю). Так гарненько там на афішці було закручено про автора, що я відразу вирішила, тре піти, подивитися на нього, послухати.

Автор виявився дійсно великим. Я б навіть сказала кремезний такий чоловік, з широкими плечима, ну прям не автор, а головний герой роману! І розповідав так, що в аудиторії посмішка з вуст не сходила весь час. А поміж іншим, не те щоб поскаржився, та зауважив, що мало відгуків на його книжки є. У ту мить я зрозуміла, що просто таки маю, ознайомитися з його творчістю і написати людині книжковраження. І хоча презентувалася тоді інша книжка, та першою мені до рук попала “Химери Дикого поля”, книжковраження на яку я й пропоную.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Меншиков. Батурин. Чорні жерла
Тих гармат, що п’яні без вина…
І співати мало: «Ще не вмерла…»
І радіти мало, що не вмерла.

Треба жити, щоб жила – вона. 

Д.Д. Кремінь, 1992 р.

Давайте разделим условно все книги о героях войны на три группы. В первую возьмем те, которые написаны во время боевых действий. Ко второй отнесем мемуары и все, что написано со слов или в соавторстве очевидцев событий. А в третью запишем все, что было написано уже непричастными людьми. Думаю, вы со мной согласитесь, что самой ожидаемой будет литература из первой группы, а объективной – из третьей. Ведь еще при Цезаре квесторы говорили «врёт, как очевидец».

"Письменники рекомендують..."

Ой і давно ж я полювала за «Нічницею», все ніяк не могла знайти у книгарнях. Аж із Форуму нарешті привезла. Знала, що це має бути глибока, психологічна книга про любов, сюжет якої розгортається на тлі сучасного села.

"Читачі рекомендують..."

«Веди свій плуг понад кістками мертвих». Шикарний детективний трилер з такою от дивною назвою від польської письменниці Ольги Токарчук, яку для нас українізували видавництво «Урбіно» і перекладач Божена Антоняк.

"Письменники рекомендують..."

Про існування цієї книжки французького автора я не знала – мені її дала почитати подруга. Зарубіжних авторів давно не читала, бо вже кілька літ, як з головою поринула в українську (переважно сучасну) літературу. Але за вражаючою сюжетністю і психологізмом мені згадався ще один роман, теж французького, автора – Т’єррі Жонке «Тарантул, або шкіра, в якій я живу», котра теж вразила мене свого часу.