"Бібліотекарі рекомендують..."

«СПРАВЕДЛИВОСТИ НЕТ. ЕСТЬ ТОЛЬКО Я»

Іноді хочеться просто поринути у світ книги, що ніяк не буде пов'язаний із нашим… Вигаданий, казковий. Відволікаєшся і відпочиваєш. Давно хотіла почитати, але якось відкладала… Вважала, що для початку почитаю щось краще. А насправді важко визначити кращу книгу. За яким критерієм треба визначати? І як можна порівнювати різні жанри, різні літературні періоди, різні країни та, врешті-решт, мову. Ні… Однозначно не можна.

"Письменники рекомендують..."

Стамбул без прикрас

Вже якось так складається в мене, що не я обираю, коли і що читати, а книги обирають мене. Часом, звісно, буває, що намагаюсь обирати саме я, але тоді відчуваю певний дискомфорт, чи що. Важко пояснити. Словом, якась отака містика є в моєму житті, пов’язана з книгами.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Що можна сказати про книжку, яку прочитав за дві дороги на роботу та два вечори? Напевно, що щось таки є у ній привабливе, адже я нехтувала іншими справами, поки, в решті, не дочитала.

Що можна написати про книжку, яка в певній мірі розчарувала тебе? Напевно пояснити, чому так вийшло.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Відразу попереджаю:  цей відгук трішечки упереджений! Зараз поясню: річ в тім, що перша книга з якою я познайомилася була «Зникла» і вона мені дуже сподобалася, тому розпочинаючи читання «Темних таємниць», я очікувала такого ж зображення подій, такого ж насиченого сюжету, але я забула, що ця книга була лише другою, що вийшла з-під пера і тому мої очікування мене трішечки обдурили.

"Бібліотекарі рекомендують..."

О Боже, дай мені спокій, щоб я міг приймати
Все те, чого я не можу змінити,
Мужність,
Щоб я міг змінити те,
Що є в моїх силах,
І мудрість, щоб я завжди знав,
Де кінчається одне і починається інше.

Одного разу Біллі Пілігрим випав з часу… І тут немає місця для будь-яких «чому».

"Бібліотекарі рекомендують..."

Напевно немає такого бібліотекаря, який би хоч краєм вуха не чув про директора Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка – Олега Олеговича Сербіна.

Можливо, я когось зараз здивую тим, що Олег Олегович ще й пише дуже гарні вірші. Так-так!

«Така надмірність у моїх думках…

Надмірність ця думками оповита…

Ось, доля наче б то в твоїх руках,

Насправді ж чаша долі в них, розбита…»

"Письменники рекомендують..."

«Божевілля відносне. Воно залежить від того, хто кого замкнув і в якій клітці»

Ця книжка належить до тих, які неможливо випустити з рук, доки не прочитаєш. А перегорнувши останню сторінку, розумієш, що хочеться ще. До того ж, ця книга таки має продовження: «Повернення до притулку». Бо ще не всі секрети розкрито.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Іноді просто диву даєшся, яким чином формується власний лист прочитаних книжок. І я навіть вже перестала вести який-небудь “маю прочитати”, бо він попросту не працює. Натомість я віддалася долі і покладаю вибір виключно на її смак. (Цікаво, в долі є смак?) Так само випадково мені до рук потрапила і книжка Яни Дубинянської “Фінал новорічної п’єси”. А всьому виною Жадан! Понесла я його “Біґ Мак” на другий поверх, на місце ставити. Він там стоїть скраєчку. Підрівняла книжечки і тут погляд за хвіст букви “Д” зачепився, а там стоїть “Три дні у Сиренополі” Яни Дубинянської, що теж мені випадково до рук свого часу потрапила. (Про ту історію я вже писала). Я здивувалася, що вона, виявляється, у фонді є. Це ж треба! І, звісно, на автоматі стала переглядати, що ще є поруч. Так і надибала “Фінал новорічної п'єси”.

"Бібліотекарі рекомендують..."

«Про що співа горобчики в останні дні зими?

Ми дожили, ми вижили, живі ми, ми живі!»

Слова цієї пісні неабияк підходять для студентів вузу спеціальних технологій. Адже кожне заняття, кожний залік і кожний іспит – це смертельне випробування. Це стрибок вище голови, вихід за межу можливого і своїх можливостей.

Тут всі студенти добре та належно вчаться.

Дні і ночі. І нічого крім навчання їх не цікавить.

Чому? Хіба таке студентське життя?

В цьому інституті так.

"Письменники рекомендують..."

Чим ще рятуватися від сірості за вікном і, відповідно, прикро-сірого настрою, як не чимось гарним, теплим і затишним? Як-от книжкою на кшталт «Львів. Кава. Любов».