"Бібліотекарі рекомендують..."

Останнім часом заманливим для мене став детективний жанр і не лише в літературі. Тож вирішила щось почитати, щось розумне, цікаве… До рук потрапила книга Андрія Кокотюхи - «Осінній сезон смертей». Для себе вирішила, що має бути, принаймні, не нудно.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Смерть як страх

Думаючи про те, яким саме чином побудувати відгук на цю книгу, я зловив себе на думці, що у відгуках на романи жахів важко обійтися без спойлерів. Адже хочеться зацікавити тих, хто все-таки буде читати відгук, та й потрібно відповісти на звичайне у подібному випадку питання: «Налякала книга чи ні?». І ось тільки намагаєшся зробити щось одне з двох вище зазначених, як поволі починаєш «розкривати карти». Все ж я нижче спробую обійтись без спойлерів, але щось подібне до цього може проскочити.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Це книга до якої хочеться повертатися знову і знову!

Це книга про книги, про листи, про кохання, про життя на території повоєнних Нормандських островах (зокрема, о. Гернсі) та Лондоні, про долю Елізабет, яка перевернула з ніг на голову життя та долю письменниці Джуліет.

Ви зацікавилися? Думаю, що так!

Не "Бібліотекарі рекомендують..."

"Наші страхи і сумніви не дозволяють мріям увійти в наше життя.

Тому вони й залишаються нездійсненними, що ми боїмося їх здійснення!"       

А що, скажете неправда?

Коли я купляла в магазині КСД книжку «Чарівна ти», то разом з нею купила ще одну «Осіннє рондо місячної ночі» авторства Алли Рогашко. І хоч це зовсім не мій жанр, бо то про любов, і я трохи вагалася, чи брати, книжку таки купила і не розчарована. Книжка виявилася дуже навіть «живою», цікавою і легкою в читанні. І дуже доречною – я нею «заїдала» книжку Поланика «Чарівна ти». Треба ж було відновити свою віру в чисте і світле кохання, та й зовсім конче треба було переключити свою уяву на щось приємніше.

"Бібліотекарі рекомендують..."

У цій повісті головні герої постають перед нами уже сімейними людьми (майже усі головні герої),  у них є діти, дружини, сімейні обов’язки і… втома та  нудьга за пригодами… І ось вони вирішили «відправити» себе на відпочинок, а точніше у подорож.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Ті, хто зависли у минулому

У анотації зазначено, що ця книга – дуже серйозна та дуже сумна казка. Стосовно казковості можна було б посперечатись, але від цього суть не зміниться. Цей твір можна назвати притчею чи фантастичним романом, але основне тут – надзвичайна серйозність та надзвичайний сум.

Особливий акцент в книзі робиться на двох формах, в якій існує світ і людина зокрема, - на просторі та часі. Ми витрачаємо час, щоб змінювати простір. Ми рухаємося крізь простір, водночас рухаючись крізь час. І навіть якщо ми зупинимось – час продовжить свій рух, і простір поступово буде змінюватись. У цьому настільки замкнена взаємозалежність, яку людині ще ані разу не вдалося розірвати. Та й не вдасться у майбутньому.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Ця книга лежала у мене на полиці з 2008 року, і не було ще такої хвилини, за час її читання, щоб я не жалкувала про свій втрачений час без неї.

Кожна сторінка тексту – це висококласний та високоякісний гумор. У моїй книзі не залишилося сторінки без стікера з поміткою «прочитати близьким», як на мене, то це показник того, що книга дійсно варта уваги читача і прийдеться до читацького смаку у будь-якому віці!

"Бібліотекарі рекомендують..."

Екранізації сучасних авторів створюють неймовірний ажіотаж навколо певних творів, і поки українські видавці чекають, чи буде успішним той чи інший проект у світі, молодь успішно перечитує російські переклади більш поворотких видавців сусідньої країни. І коли видання врешті з’являється на полицях, його якість просто вбиває будь-яке бажання тримати книжку в руках, не те що читати. Поки у книгарнях з’явилися українські видання “Голодних ігор” та “Дивергента”, то вже давно були перечитані їх російські переклади.

Не "Бібліотекарі рекомендують..."

Спочатку хочу пару слів написати про видавництво КСД і саму книжку як фізичне тіло: чомусь, з перших сторінок, засів сумнів, що переклад здійснено з російської мови… Ну або як факт – переклад не добре вичитали і там є граматичні помилки, як от буква «и» замість «і» на початку речення, ну і ще деякі погрішності були… Мені це дуже зіпсувало і сам процес читання і враження від книжки вже якісь не ті були. Чи то великі видавництва ті книжки штампують і окремо кожній не приділяють достатньо часу, чи перекладачі-редактори невиспані були, коли виконували свою роботу, я не знаю…

"Бібліотекарі рекомендують..."

Цей роман виправдав мої сподівання лише на 20%, від нього я очікувала, читаючи анотацію, чогось типу «Розколотого неба» С. Талан, а отримала, на початку роману, художньо оформлений звіт історичних подій від козацтва до голодомору 1932-33 р.р. у переказах.  Тому, читачу доведеться пройти через безліч сухих діалогів, які ведуться між заможними селянами, а аж потім «надпити води», щоб не подавитися ось цими 100-сторінковими «сухарями». Знаєте, у Ганни Ткаченко є талант – вона уміє писати настільки сухо про болючі та надзвичайно важливі для кожного українця речі та події, що отой українець і не помітить їх в тексті. Так на сторінках роману я не «відчула» голодомору… Дивно, адже так? Я почала відчувати книгу та її головних героїв аж на 100-й сторінці роману із 317.