"Бібліотекарі рекомендують..."

“Я же говорю о настоящем царе зверей!

О единственном животном, которое опасно всегда,

даже когда не голодно. О двуногих хищниках!

Посмотри вокруг!”

Мастер.

Знайомство із творчістю “Гросмейстра фантастики” - Роберта Хайнлайна (український варіант надає Гайнлайн, але я не можу до того звикнути, тим більш, що жодного твору цього автора українською невидано/чи я не знайшла, до речі, дуже шкода) я почала багато років тому з підліткової повісті: “Маю скафандр, готов мандрувати”, згодом був жодного разу не дитячий: “Чужинець на чужині”, іронічний твір “Марсіанка Подкейн”, а ще згодом, найбільш яскравий у той момент, на мою думку, твір: “Двері до літа”. Пам'ятаю те тепле відчуття після прочитання, наче для мене відкрилися нові горизонту всесвіту! Наче люди й дійсно підуть тим шляхом! А на днях стільки років потому, потрапив до рук “Тунель в небо”.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Новий невеликий роман Володимира Лиса «Щоденники Ієрихар» викликав у мене здивування: не чекала від такого земного й реалістичного автора  -  фантастики! Так, саме фантастики, бо сюжет роману розгортається в формі щоденників сільської вчительки Світлани Іщук і інопланетянки Ієрхар з далекої планети Трамедіон, яка є учасницею експерименту по дослідженню нас - землян.

"Рекомендують діти..."

«От знайдибіда, авантюрист шмаркатий!»

Довго не хотіла читати цю книжку, бо вона була зі шкільної програми, а коли я читала програму за п’ятий клас, була не зовсім у захваті від тих творів. Тож мала певне упередження щодо Тореадорів не дивлячись на те, що «Країна сонячних зайчиків», «Країна місячних зайчиків», «Незвичайні пригоди у лісовій школі», «Принцеса Іванна» - мною були прочитані і стали до вподоби. Та, коли я почала читати Тореодорів, то вже не могла зупинитися і прочитала книжку за два вечори!

"Бібліотекарі рекомендують..."

«…все перечеркивали счастье профессора. Жена бросила его ради какого-то хлюста, Вильчур на протяжении многих лет жил в бедности, им помыкали, бросили в тюрьму… стал жертвой омерзительных сплетен, гнусной клеветы, отвратительных интриг… у него отняли дом, работу, выгнали из столицы…родная дочь почти забыла о нем…»

"Бібліотекарі рекомендують..."

Коли я читав цю книгу, у мене були гирі на серці.
«Я безмежно довго блукав вулицями Нью-Йорка, я шукав людей, я шукав замок, який відкриває ключ з написом Блек, я шукав розгадку. У кожного з побачених людей були власні гирі, були власні радощі. Вони не ставили самі собі синців за різні помилки, але вони так само відчували душевний біль. Вони не винаходили нових пристосувань, але вони так само хотіли змінити світ на краще ... »

"Бібліотекарі рекомендують..."

Це книга із тих, які після прочитання не забуваються…

Блукаючи тринадцять років по світу, безхатченко Антоній Косиба, а колись відомий хірург Рафал Вільчур, мабуть так себе і не знайшов би ніколи, якби не один випадок, який повернув йому утрачене минуле задля його ж майбутнього.  Прагнучи усім серцем до 20-літньої дівчини, він навіть не здогадувався, що це цілком природно, адже їх поєднують міцні родинні зв’язки.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Напевно, зараз немає такої людини, яка б не читала цю книгу або не дивилася фільм, відзнятий за мотивами цієї книги, або  ж, хоча б не знала про існування того чи іншого, ну і на останній випадок, що означає дана температура.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Читаючи ранкову газету, Міс Марпл навіть не здогадувалася, що найближчим часом їй доведеться залишити свою затишну оселю і чудовий сад та відправитися на екскурсію, квитки на яку придбав покійник,  який хоче (точніше, хотів у своєму листі до Джейн), щоб міс Марпл розплутала злочин, але який – невідомо…

Не "Бібліотекарі рекомендують..."

Роздуми над прозою Віри Марущак

Кому з творчих людей невідоме почуття: душа просить висловитись, серце вже нотує глибоке натхнення, але слова ніяк не знаходиш.

Ось так і зараз, коли читаю в Миколаївському літературно-художньому журналі «Соборна вулиця» (за № 1-2 нинішнього року) оповідання Віри Марущак, бо ж маю нести особливу відповідальність за кожне слово, за кожну оцінку, мовлену про славного автора і його оповідання.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Ніколи не беріть ключі

Ніколи, ні за яких обставин, не спілкуйтесь з незнайомими людьми. Не потискайте їм руки. Не пийте разом з ними жодних напоїв у пивничках, які носять назву будь-якої казки. Не беріть у них ключі від квартири, навіть якщо у вас немає де переночувати, крім вокзалу чи холодної «білосніжки».