"Бібліотекарі рекомендують..."

«[Ця Євангелія] не ставить перед собою сумнівну мету спростувати те,
що написали інші, стверджувати те, чого не було, й заперечувати те, що було, користуючись категоричними «так» або «ні»»

Життя Ісуса Христа. Історія, яка відома кожному і достеменно не відома нікому. Авторське бачення цієї історії настільки відрізняється від церковних догматів, що людям глибоко віруючим читати не рекомендується.

Роман зажив слави одного з найскандальніших у ХХ столітті. Написаний він був у 1991 році. І одразу після виходу в світ «Євангелію…» накрила хвиля різкого осуду. Ватикан не визнав його, назвавши «пасквілем на Новий Заповіт». Заодно з Ватиканом виступали більшість критиків і португальська влада, яка піддала роман цензурі.

У 1998 році роман отримав Нобелівську премію з літератури. Зараз він живе повним книжковим життям: читається, перекладається, перевидається (лише на батьківщині автора він витримав 20 перевидань), і до сьогодні викликаючи суперечки нових читачів. 

"Бібліотекарі рекомендують..."

«Це не роман, це – сповідь великої душі. Це більше, ніж література. Це документ мудрого серця». Ця книга була висунута Національною спілкою письменників України на здобуття Національної премії ім.Т.Г.Шевченка в 2011 році. Але отримав Мирослав Дочинець цю премію тільки в 2014 році за книги «Криничар» і «Горянин».  Книга «Вічник» теж гідна високої відзнаки. Це мудре слово про мудру людину, яка все своє життя проживає в  дуже  тяжких обставинах, але  живе гідно, не торгуючи душею і совістю. Далеко не всім це вдається і далеко не всі цього прагнуть.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Ренсом Ріггз заінтригував мене своєю першою книгою, тому, не зволікаючи, я розпочала читати другий його роман (продовження попереднього - «Дім дивних дітей»), який теж не змусив мене нудьгувати!

"Бібліотекарі рекомендують..."

Колись один старий, якого декілька днів волочила за собою величезна риба, став уособленням вислову, що «людину можна перемогти, але неможливо здолати». І в той ж час, коли автор, який придумав вищезгаданого старого, отримував Нобелівську премію, у світ вийшла нова книга поки що маловідомого автора. Книга про вампірів. Тоді ще ця тема мало була поширена на екранах, тому і сприймалась як щось свіженьке. Тим більше акцент був зміщений кардинально. Якщо раніше вампіри фігурували в меншості, полюючи і водночас ховаючись від тисячі розлючених людей, то в цьому випадку вампіри стали абсолютною більшістю, а один чудом вцілілий чоловік – абсолютною меншістю. І ось спробуй сховайся в такому світі.

Не "Бібліотекарі рекомендують..."

Книжка з категорії тих, від яких неможливо відірватися, хоч і розумієш, що не все там буде «хеппі».

Цей твір був написаний автором ще в далекому 1959 році і спочатку це було коротке оповідання, яке Кіз потім «дописав» до роману. За цю книжку автор отримав нагороди: премію Ґюґо за найкраще коротке науково-фантастичне оповідання в 1960 році і потім Премію Небюла за найкращий роман в 1966 році.

"Бібліотекарі рекомендують..."

«- Цього разу я справді не знаю, коли повернуся.
- Ти завжди так кажеш, а потім повертаєшся» @Наталя Гуменюк

Не кожна книжка викликає емоції чи думки, якими хочеться поділитися. Не все обдумане складається в слова, не всі слова переходять у текст. Я маю десятки розпочатих рецензій, завершити-причесати які не доходять руки/бажання/сили. Це буде моя перша. А перший раз завжди складно.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Книга Володимира Лиса «Камінь посеред саду», видана 2005 року, є яскравим прикладом того, як рік від року автор удосконалює свою майстерність. Адже, якщо порівняти її з такими романами як «Століття Якова», «Соло для Соломії» та «Країна гіркої ніжності» відразу впадає в око колосальна різниця!

"Бібліотекарі рекомендують..."

Читаючи цю книгу, я постійно згадувала цитату з Біблії «в чужому оці соринку помічаєш, а у своєму колоди не бачиш» (ніби-то так).

Даруся продовжила гірку та трагічну долю своїх батьків, переживши в десятилітньому віці невимовне горе, вона відмовилася говорити, так їй було спокійніше…

"Бібліотекарі рекомендують..."

И тут я увидел Маятник…

Некоторые читатели уверенны, что в каждой книге есть некая Главная мысль, которую хотел сказать автор, поэтому одну ночь напролет читают «по диагонали», пропуская весь текст, кроме диалогов, а потом неделю мучаются вопросом «что же хотел сказать автор?». Они читают отзывы уже после прочтения книги, допуская, что главная идея скрывалась в деталях и была упущена из виду, надеясь, что Мысль, возможно, кто-то подметил в рецензии.

Пожалуй, это самая сложная категория, высокое искусство для них сродни бульварным романам, в которых авторы, как ни странно, сообщают читателям в разной форме обычно одни и те же, уже ранее высказанные неоднократно Эпикуром "Главные мысли".

"Бібліотекарі рекомендують..."

“Нема натхнення. Є лише потреба казати”

(З виступу Сергія Жадана на зустрічі із студентами ЧДУ імені Петра Могили. Миколаїв)

“Просто цей світ не може в собі вмістити

такої кількості болю й такої кількості ніжності.”

Сергій Жадан. Життя Марії

Цю книжку я взялася читати після зустрічі із автором, що відбулася у нашому ВНЗ. Взагалі-то не можу вважати себе людиною, що розуміється на поезії. Але я давно зрозуміла одну таку річ: авторське виконання поезії - то щось неперевершене. Після того, як послухав автора, як зрозумів, яким ритмом треба читати, де надавати паузи - поезії набувають нового, неповторного сенсу. Ними зачитуєшся, не в змозі покласти книжку, поки не насолодишся нею до самого кінця.