"Читачі рекомендують..."

«…діти не такі серйозні, як дорослі, і люблять сміятися» - Матильда

«…бути гарною важливіше, ніж читати» - мама Матильди

«…я не люблю малюків. Малюків ніхто не повинен навіть бачити…

хоч убийте, не розумію, чого ті вилупки так довго ростуть.

Мабуть, вони це роблять навмисне» - пані Транчбул

Матильда була написана Роальдом Далем ще в 1988 році і цього ж року була визнана найкращою книжкою для дітей. Оскільки це дитяча книжка, то крім дотепного тексту має ще й кльовезні чорно-білі ілюстрації Квентіна Блейка. Але найкращу в світі дитячу книжку гріхом не прочитати й дорослим. Тим більше, що за моїми сприйняттями – ця дитяча книжка навіть дуже про «дорослі» проблеми.

"Читаємо дітям..."

Я дуже люблю дитячі книжки і зараз ми з доцькою їх читаємо в рази більше, тож, оскільки 5-тирічна дитина ще відгуку не напише, його напишу я, як мама.

Отож, наші враження від такої книженції як «Кіт да Вінчі» авторства Каті Матюшкіної, видавництво «Махаон-Україна», переклад з російської О. Думанської.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Ще років шість тому, перечитуючи чергові списки «потрібної літератури» для читання, вперше натрапила на роман, який без перебільшення називають одним з найвідоміших творів американської літератури для юнацтва, «Маленькі жінки». Даний шедевр належить творчості Луїзі Мей Олкотт, про яку донедавна я геть нічого не знала. Світу письменниця відома завдяки романам «Маленькі жінки» та «Хороші дружини. Видані в 1868—1869 роках ці романи багато разів перевидавалися та стали класикою книжок для дітей та підлітків. Справа в тому, що знайти цей твір на полицях наших бібліотек було досить важко, і я покинула цю марну справу, віддавшись читанню з електронного носія (в чому, в принципі, не бачу своєї провини). Отож, відразу зазначу, що даний твір ні в якому разі не варто розглядати лише як приклад літератури для юнацтва, адже читати роман може  малий і дорослий, юний і вже зрілий…

"Бібліотекарі рекомендують..."

Одного разу відомий англійський письменник і сценарист Майкл Бонд вирішив написати книгу… Цікаву, добру та веселу книгу «Ведмежа Паддінгтон». Сам автор згодом прокоментував своє нове творіння:  «Від самого початку «Ведмежа на ім’я Паддінгтон» зовсім не замислювалося як книжка. Якось рано-вранці я просто вставив аркуш паперу в мою друкарську машинку і знічев’я накидав кілька перших фраз. Несподівано мені стало цікаво, і я написав другий абзац, потім третій, аж поки до кінця дня історію було завершено. Насправді джерелом мого натхнення був іграшковий ведмідь, який сидів на полиці каміну в нашій однокімнатній квартирі поряд із лондонським ринком Портобело. Я придбав його якось на Різдво, збираючись подарувати дружині, і ми назвали його Паддінгтон, тому що мені завжди подобалося, як це звучить, і взагалі це важливо, якщо ви ведмідь».