"Письменники рекомендують..."

«Нас незрідка провідує розумова полова – думки, що нічого не змінюють і не мають сенсу. Але ми хапаємося за їхню тягучку, думаючи, що так заспокоюємося»…

Степан Процюк -«Полянами і хмарочосами».

"Рекомендують діти..."

 Краще – читайте книги.

Ви хоч собі уявляєте, наскільки небезпечно зараз стало читати книжки? Якщо вам цікаво далі читати цей текст, то я вам скажу – мова йде саме про жанр фентезі. Для мене новий, незвіданий, таємничий, але… такий рідний жанр.

Його не зрівняєш з жодною романтикою, жахами або детективами. Фентезі – ціла суміш усіх цих жанрів. Для мене він найкращий для прочитання, але найболючіший у плані переживання.

"Рекомендують діти..."

У наш час є багато дітей, які не мають дитинства. Що таке взагалі дитинство? Для мене - це прогулянки на вулиці разом з сусідськими дітьми або друзями, гра в м’яча, квача, хованки. А особливо – літні поїздки у село до бабусь та дідусів.

Та зараз, у дітей не таке дитинство. Вони проводять його за комп’ютерами, гаджетами, граючи у всілякі ігри. Неможливо відірвати дитину від тієї дурнуватої штуки без кнопок. А якщо відняти – завередує. Як то кажуть: «Чим би дитя не тішилось, аби не плакало».

"Рекомендують діти..."

Чи знаєте ви, що таке кохання? Задумайтесь. Неможливо точно пояснити – його треба відчути. Любов не уявиш, як наприклад, радість. Кожна людина у своєму житті зустрічається з коханням. Вік не важливий – усі ми його відчуваємо. Та не треба плутати любов до близьких (батьків, наприклад) і кохання до зовсім іншої, не рідної нам людини.

Перше кохання. Звучить ласкаво. Це відчуття було у кожного, а якщо й ні – то буде. Проходить у всіх по-різному, але у пам’яті залишається на все життя.