

Не "Бібліотекарі рекомендують..."
Книжка «Викрадач тіней» авторства французького письменника Леві Марка. Українською мовою була видана видавництвом «Махаон».
Анотація до книжки обіцяла захопливий фантастично-містичний твір про хлопчика, який вмів «викрадати» тіні, розмовляти з ними, вивідувати в них таємниці їх хазяїв і таким чином допомагати цим конкретним людям вирішувати їхні проблеми. Герой став лікарем, щоб використовувати свій дар на добро людям і так далі, чи словами анотації – «Хлопчик виріс, став лікарем і застосовує свій дар для зцілення хворих»
Не "Бібліотекарі рекомендують..."
Цю книжку, як нам каже всезнаюча Вікіпедія, подружжя Дяченків написали під впливом творчості співачки Руслани, тож головна героїня твору – Лана, якби має трохи асоціюватися з цією самою РусЛаною. Може навіть пригадуєте є у неї кліп «Дика енергія», де на початку пісні звучать слова з книжки. Але навіть знаючи цю інформацію, жодних таких асоціацій в мене під час прочитання книжки не виникало. І навіть більше: Лана-з-книжки мені уявлялася зовсім інакшою ніж Лана-з-кліпу.
"Бібліотекарі рекомендують..."
Сна нет, и смерти тоже нет.
Те, кто как будто умер, живы.
И отчий дом,
И други юности далёкой,
Старик и дева,
Упорный труд и все его плоды
Обречены исчезнуть,
Превратясь в легенду.
Ральф Уолдо Эмерсон
Не так давно услышала об одной интересной и странной книге. Чем же она странная, спросите вы? Не буду раскрывать все карты…Ренсом Риггз всегда был известен как режиссёр короткометражек, но его перу принадлежит роман, который моментально заинтересовал все ведущие мировые издания и был номинирован на престижные литературные премии. Права на экранизацию уже проданы. Но прежде чем окунуться в мир кино, давайте попробуем окунуться в мир книги. «Дом странных детей» - эта книга создаёт впечатление подобное фильму ужасов о детских приютах или психиатрических больницах, где всегда происходят странные вещи. Возможно…
"Бібліотекарі рекомендують..."
“Это коммунальная, коммунальная квартира.
Это коммунальная, коммунальная страна”(с).
Краткое содержание романа «Дюна»
Третьего дня взял почитать шеститомник Франклина Герберта «Хроники Дюны». Но после прочтения первой книги решил остановиться. Причин было две. Первая – оказалось, что роман уже читал, а вторая заключалась в том, что сегодня у меня была Википедия и, в отличие от тех времен, когда я читал роман в первый раз, сейчас не проблема посмотреть, чем все закончилось.