"Письменники рекомендують..."

Це – чи не перша книжка, яку читала, знаючи наперед сюжет: «Не йди» - один із моїх улюблених фільмів, з рубрики «не на один раз». Більше того: з упевненістю скажу, що фільм не гірший від книжки, читаючи – мовби переглядала фільм. Звісно, деякі відмінності є, проте вони незначні й цілком виправдані. Мабуть, тут відіграли роль близькі стосунки авторки Марґарет Мадзантіні та режисера Серджіо Кастеллітто, котрий з повагою поставився до творіння своєї дружини, знявши за її книжкою блискучий фільм, ще й самому зігравши в ньому головну роль.

"Читачі рекомендують..."

“Не важливо, чи здійсниться ваша мрія.

Важливо, що мрія взагалі є

і вона допоможе вам зробити перший крок”

На початку 2015 року світ побачило творіння Девіда Духовного (того, що Фокс Малдер) – книжечка «Свята корова» (Holy Cow). Чи могли б ви подумати, що безстрашний агент Малдер, окрім як виловлювати прибульців, знайде час ще й на написання книжки? А знайшов, написав… І я, як фанатка Духовного і вічно голодний книжковий хробак просто не змогла пройти мимо і не купити цю книженцію. Я читала в словацькому перекладі, українською, на скільки то мені відомо, книжка не перекладалася. Але, маю таку думку, що якщо знайдете в оригіналі – то навіть при середніх знаннях англійської зрозуміти написане на мало би бути важко. Для заохочення отут  є сайт книжки, де можете послухати уривок у виконанні самого автора.

"Бібліотекарі рекомендують..."

“У моєї дівчини дурний характер”

“Іноді мені здається, що я не лялькар, а лялька...”

Генрі Лайон Олді

“Лялька” - це друга книга з трилогії про Лучано Борготту з циклу Ойкумена. Розглядати його як окремий твір не варто, адже він є хронологічним і смисловим продовженням“Лялькаря” і так само як і той, не є завершеним твором. Тут я цілком згодна із авторами, адже задум Ойкумена  - він настільки глобальний, що втискувати його в одну книгу - то є велике блюзнірство.

"Письменники рекомендують..."

Колись, знаєте, вичитала чудову цитату-заповідь від Оксани Забужко: "Не збреши". Це чудова порада для письменників. Адже справді, все, що пишемо, має бути справжнім, бо це не життя наслідує літературу, це література пише про життя.