"Письменники рекомендують..."

IPHONE 6 ЧИ ВСЕ-ТАКИ ЩАСТЯ?

Нещодавно прочитала роман В. Пелевіна «Generation „П“»(«Поколение "П"»). Скажу відразу, твір дещо своєрідний (і не тому, що там зустрічаються справжні "мати" та часом навіть пошлості)... він просто так написаний. Хитросплетеною мовою, складними для сприйняття словами.

Читала я його довгенько (ну, принаймні, довше, ніж зазвичай інші книги). Проте, незважаючи на все це, щось у ньому таке є. І навіть не просто "щось". Цей твір наштовхнув мене на певні думки. Звісно, не на відкриття Америки, але...

"Читачі рекомендують..."

«…я знаю, люди можуть таке казати.

Люди завжди вигадують і кажуть найгірше,

завше  міряють по собі…»

На цю книжку я давно заглядалася і навіть пам’ятаю ту купу схвальних відгуків на неї, як тільки ця книженція появилася в продажу. Вона одразу ж стала бестселером та принесла її авторці кілька нагород.

Але, особисто для мене, Фелікс Австрія це книжка-загадка, яку я так і не розгадала та до кінця так і не зрозуміла…

"Письменники рекомендують..."

За останніх років п’ять, читаючи літературу переважно сучасних українських письменників, в мене вже сформувалось певне коло улюблених письменників, книги яких, навіть стоячи на полиці, якось по-особливому тішать. Їхні книги хочеться прочитати всі, а не вибірково, і які читаю по-особливому трепетно, всотуючи й пропускаючи крізь себе кожний рядочок, кожне слово. Відтепер до мого кола улюблених письменників упевнено доєдналась Оксана Сайко. Її проза сповнена того незримого світла, що гріє під час читання і лишає тепло по тому. Світло те, хоч переважно й сумовите, пронизливе, але від того не менш тепле.

"Читачі рекомендують..."

«- найчастіше їй хочеться плакати. Але вона ніколи цього не робить.

- це погано! … коли хочеться, треба це робити.

Бо ще розучишся хотіти щось інше»

Книжка молодої української письменниці Марини Троян, яка здобула ІІ премію «Коронації слова - 2013», і я вам скажу – заслужено. Книжка зачепила – було цікаво читати, отак перегортаєш сторінку, а в голові думка «боже, що ж там далі? Ааа, вже 2-га ночі… ну і шо, ще 50 сторінок, я ж не засну як не дочитаю…» і так далі. Мене рідко коли книжка чіпляє настільки, що я відкладаю читання всіх інших і читаю тільки її одну. Але Обліковець таки перетягнув на себе «всю ковдру моєї уваги»)))