"Бібліотекарі рекомендують..."

Іноді просто диву даєшся, яким чином формується власний лист прочитаних книжок. І я навіть вже перестала вести який-небудь “маю прочитати”, бо він попросту не працює. Натомість я віддалася долі і покладаю вибір виключно на її смак. (Цікаво, в долі є смак?) Так само випадково мені до рук потрапила і книжка Яни Дубинянської “Фінал новорічної п’єси”. А всьому виною Жадан! Понесла я його “Біґ Мак” на другий поверх, на місце ставити. Він там стоїть скраєчку. Підрівняла книжечки і тут погляд за хвіст букви “Д” зачепився, а там стоїть “Три дні у Сиренополі” Яни Дубинянської, що теж мені випадково до рук свого часу потрапила. (Про ту історію я вже писала). Я здивувалася, що вона, виявляється, у фонді є. Це ж треба! І, звісно, на автоматі стала переглядати, що ще є поруч. Так і надибала “Фінал новорічної п'єси”.

"Письменники рекомендують..."

Чим ще рятуватися від сірості за вікном і, відповідно, прикро-сірого настрою, як не чимось гарним, теплим і затишним? Як-от книжкою на кшталт «Львів. Кава. Любов».

"Бібліотекарі рекомендують..."

Як ви вважаєте, чи існує в сіті така можливість стерти пам'ять людини і нашарувати іншу, позбавити людину найважливіших спогадів, емоцій… І все задля того, щоб підкорити людську особистість, щоб управляти нею. Історії відомі  факти знущання над людським мозком, але чи досягли такі експерименти успіху?

"Письменники рекомендують..."

 «Прийти додому, запитати в діда: хто він?»

Якщо «Нічниця» Жанни Куяви захопила мене з першої ж сторінки, то читання «Гордієвих жінок» було іншим. Я би порівняла його із неспішним входженням у озеро: чим далі заходиш – тим глибше занурюєшся. А занурившись – вкотре усвідомлюєш чи то пак переусвідомлюєш життєво-важливі речі.