"Бібліотекарі рекомендують..."

Коли я читав цю книгу, час від часу зринали спогади занять зі всесвітньої історії ХХ століття. Проходячи тему «Перша світова війна», вчитель декілька разів наголошував на тому, що «макароники» не вміють воювати, адже в ході окремих битв їх солдати потрапляли у полон десятками тисяч. Ці дані є разючим контрастом до описаного в книзі Маріо П’юзо. Тут героями виступають надзвичайно міцні та жорстокі чоловіки, для яких вбивство – це буденна річ.

Та незважаючи на контраст, тут немає суперечності. У Першій світовій війні італійці воювали за державу, за якісь обіцяні території, які врешті-решт не стали реальністю. У «Хрещеному батьку» італійці проливають кров за сім’ю. Адже сім’я – це і є мафія, а мафія є сім’єю. Міфічні території та кровні зв’язки – не важко здогадатись, який мотив є більш важливішим для будь-якої людини.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Чого можна очікувати від книг Світлани Талан?

Насамперед відкритості жіночої душі, колоритний опис побуту головних героїв, кохання та таких реальних, не вигаданих життєвих перипетій. Збірка «Купеля» не є винятком.

Я звикла читати повноцінні романи авторки і мене ця збірка дещо збентежила. Невже можна помістити історію життя на 189 сторінок? Виявляється, що можна і Світдана Талан це доказала.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Повірте, це  справді книга про велике і шалене кохання, різне кохання і різними людьми, ба навіть, в різні роки, навіть, століття. Це вражаюче і широкомасштабне опис-полотно починаючи від пристрасного позашлюбного кохання козака Яреми Дороша в середині 19 століття до вчительки музики Перпетуї і аж до кохання молодої киянки Мар’яни Озерової під час подій Майдану. А між цими більш ніж півтора століттями ще багато-багато різних захопливих описів різних щасливих і нещасливих історій кохання…  Така ця книга: насичена подіями, історіями, героями і великими почуттями. Але читати її легко і цікаво, я і все інше, що вийшло з-під пера Люко Дашвар.

"Читаємо дітям..."

Я дуже люблю дитячі книжки і зараз ми з доцькою їх читаємо в рази більше, тож, оскільки 5-тирічна дитина ще відгуку не напише, його напишу я, як мама.

Отож, наші враження від такої книженції як «Кіт да Вінчі» авторства Каті Матюшкіної, видавництво «Махаон-Україна», переклад з російської О. Думанської.

"Бібліотекарі рекомендують..."

15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Василь Слапчук - відомий український письменник, поет, автор багатьох збірок і прозових творів, лауреат Шевченківської премії. Та мало хто знає, що він Кавалер орденів Червоної Зірки (1987) і «За мужність» III ступеня (1998), адже військовий обов’язок відбував у Афганістані. Служив у  батальйоні, що знаходився у м. Джелалабаді. В 1981 році військовий підрозділ, в якому служив Слапчук, прикривав відхід колони. Спочатку, коли БМП підірвалася на міні, Слапчук отримав контузію. Від госпіталізації тоді відмовився, а в червні 1981року під час штурму бази моджахедів в ущелині Тора-Бора (одна із п’яти наймасштабніших військових операцій, що проводилися радянськими військами на території Афганістану 1981р.) у провінцїї Нангархар був тяжко поранений.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Журналіст у ролі детектива...

«Він виходить на темні вулиці.

В мороці ночі він видивляється красунь.

Краса – це гріх і блуд.

Він має змінити світ на краще й очистити його від блуду...»

Черговий прочитаний мною детектив від Андрія Кокотюхи. Хоч сам текст роману був написаний у далекому 2007 році (у містах Ніжин - Київ), проте друком вийшов лише у 2014. Чесно кажучи, два роки тому я ще нічого не знав про твори автора, та про нього в цілому. Перша прочитана мною книга, від Кокотюхи, мала назву «Таємне джерело». Прийшовши до бібліотеки це була перша книга яка кинулася мені в очі, і після прочитання перших розділів я не пошкодував, що вибрав саме її. З того часу я став яскравим прихильником творчості Андрія Анатолійовича.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Ходячий труп с нечесаной шевелюрой и смрадным дыханием...

Французская книга, это как французский фильм: любовь, семья, друзья, измена, а затем снова любовь, снова семья, снова друзья и все та же измена. Добавим немного драмы, экшена, страсти и получим неплохой фильм условного Люка Бессона или Франсуа Озона. После чего пригласим Фредерика Бегбедера и попросим, ​​чтобы все это он перенес на бумагу.

Несколько бессонных ночей и мы получим вполне не плохую книгу. «Французский роман» - книга Автобиографическая. В основе ее реальная история из жизни автора. Что делаете вы, находясь в отчаянии? Делитесь своими проблемами с друзьями, семьей или запираетесь в себе? А так нужно хотя бы на несколько минут закрыть глаза и вспомнить свою прошлую жизнь, как это сделал Фредерик.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Книжка великого суму

 “Будь ласка, заспокойтеся і не зважайте на попередню погрозу.

 я просто вихвалявся -

Я зовсім не страшний.

Я зовсім не злий.

Я - підсумок”. (с) Смерть.

До того, як побачила цю книжку у анонсах видавництва КСД, я нічого не знала ані про автора, ані про те що книжку екранізовано. Зацікавила мене перш за все - це обкладника КСД. Далі, звичайна цікавість і я вже знаю, що книга видана ще у 2006 році, російський її переклад мав місце у 2012, а у 2013 році роман мав зіркову екранізацію від кіностудії “Двадцяте століття фокс”, а на обкладинці КСД зображено саме актрису, що грала головну героїню. З тої митті мені і закортіло прочитати її. Перегляд фільму я рішуче відклала на “після прочитання” і він у мене ще попереду.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Тема рабовласництва в США зачепила мене не тільки після прочитаних мною книжок, важливу роль в цьому зіграв перегляд фільму «12 років рабства», що увійшов до кінематографу як оскароносна американсько-британська історично-біографічна драма. Фільм було знято на основі автобіографії Соломона Нортапа. Є така книга, як придбаю її, одразу напишу відгук!

"Читачі рекомендують..."

“…права людини – це абсолютне безправ’я решти живих істот…”

“…я можу багато що не любити, але це не означає,

що тоді я маю право те що не люблю, вбивати”

П.с.: а ви замічали, що якщо писати враження одразу ж після прочитання і через деякий час після прочитання книжки, то вони будуть трохи інакшими? Так от, ці книжковраження написані не за гарячими слідами, а коли я вже трохи обдумала прочитане☺