"Бібліотекарі рекомендують..."

«- Як ви думаєте, що станеться зі світом?

- Саме те, на що він заслуговує»

Прочитавши першу частину трилогія я відразу ж взялася за наступну – мій мозок прагнув дізнатися майбутнє цієї історії.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Одні книги захоплюють з першої сцени, з першої сторінки. Інші книги зацікавлюють ближче до середини. Треті книги орієнтуються на кінцівку. Вони затягують читача у неспішний хід подій, поволі оплутують його деталями та подробицями, а потім несподівано шокують. І читач, який раніше знаходився мало не в сонливому стані, починає фонтанувати різноманітними емоціями та думками. Він не може зрозуміти, що з ним діється, адже все звичне руйнується та перевертається з ніг на голову. Саме такі книги найчастіше стають бестселерами.

"Рекомендують діти..."

"Гра престолів": гра на виживання

Познайомився я з цим світом нещодавно. Мене відразу ж захопила атмосфера цієї серії книг.

Середньвіччя... Для кожного з нас це принцеси, славетні лицарі і багато-багато романтичної фіґні. Цей цикл книг розповідає не про те середньовіччя, про яке ми всі знаємо. Звісно, в книжці є гарні принцеси і красиві краєвиди замків, але там показана вся жорстокість, яка не описується у піснях і баладах.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Ще років шість тому, перечитуючи чергові списки «потрібної літератури» для читання, вперше натрапила на роман, який без перебільшення називають одним з найвідоміших творів американської літератури для юнацтва, «Маленькі жінки». Даний шедевр належить творчості Луїзі Мей Олкотт, про яку донедавна я геть нічого не знала. Світу письменниця відома завдяки романам «Маленькі жінки» та «Хороші дружини. Видані в 1868—1869 роках ці романи багато разів перевидавалися та стали класикою книжок для дітей та підлітків. Справа в тому, що знайти цей твір на полицях наших бібліотек було досить важко, і я покинула цю марну справу, віддавшись читанню з електронного носія (в чому, в принципі, не бачу своєї провини). Отож, відразу зазначу, що даний твір ні в якому разі не варто розглядати лише як приклад літератури для юнацтва, адже читати роман може  малий і дорослий, юний і вже зрілий…

"Письменники рекомендують..."

ІНШИЙ Володимир Лис

Ця книжка була в мене давно, ще відколи з’явилась на полицях – відразу ж придбала. Та все не доходили руки. Спонукало взяти книжку до рук - ціла буря обговорень розчарованих читачів, котра вже тхнула, перепрошую, чимсь нездоровим. «Не може бути, цього просто не може бути, щоб ця книжка була вже аж така погана», - казала собі я.

"Читачі НЕ рекомендують..."

Реклама всемогутня штука, я вам скажу. От обіцяла психологічний трилер з «жахіттями, що чекають за поворотом», заманювали тримільйонними продажами, миттєво розкупленими мало не всіма країнами світу правами на видання та ще й екранізацією. Ну і основна фішка – книжка вподобалася і видалася захопливою самому Стівену Кінгу, а це вже не аби що. І як на таку рекламу про книжку не купитися і не купити самої книжки?

"Бібліотекарі рекомендують..."

Якщо хтось із маститих голлівудських режисерів шукає сюжет для майбутнього міні-серіалу в жанрі трилера, то хай бере цю книгу. Постійна напруга, ріки крові, "продажні" поліцейські, вбивці, які вбивають вбивць — усе це забезпечить можливому серіалу мільйони глядачів та комерційний успіх.

"Бібліотекарі рекомендують..."

2016 рік визначний для багатьох світових творів. Варто зазначити, що цього року 400-ті роковини смерті Вільяма Шекспіра. 410 років виповнюється трагедії «Макбет» та 415 років трагедії «Гамлет». А Велика Британія оголосила 2016 рік роком Шекспіра.

"Бібліотекарі рекомендують..."

« –  Який сенс у залізниці, яка не має рушійної сили?

І це стосується не лише залізниці!»

Купуючи цю книгу я її трішки боялася. Розпочинаючи читати – покладала досить великі надії. Але те, що відбувалося зі мною під час читання – не можна навіть описати.

"Бібліотекарі рекомендують..."

"ЇЇ звали Лізель Мемінгер. А для мене вона назавжди запам’яталась як крадійка книжок. Вперше я її побачив, коли прийшов забрати душу її братика. Бідолаха помер, навіть не встигнувши побачити життя. Я бачив і гіркі сльози її матері, і біль… неможливий та важкий біль у очах дівчинки. Де це відбувалось? Ви можете мене про це запитати, адже протягом 7-ми років по тому я ще довго не міг знайти часу на відпочинок, роботи було стільки, що ледве встигав її робити. Німеччина перед початком війни здавалась підходящою ареною для повноцінного життя та функціонування суспільства. Але не судилося…"