"Письменники рекомендують..."

Незрідка в моєму житті буває так, що коли тривалий час чогось дуже-дуже хочеться, а коли нарешті це «щось» отримуєш – відчуваєш легке розчарування. Досі з книжками в мене такого не було. Бог свідок, досі вважала неправильним чогось очікувати від книжки. Але від цієї книжки таки очікувала, і то багато. Ще б пак! Сама Оксана Забужко написала про неї не те що схвальний відгук – цілу хвалебну Оду! А ще Степан Процюк, якого дуже шаную, теж дуже вразився цією книгою. Тож дуже-дуже хотіла її прочитати і очікувала від неї вже Бозна-чого. І це, мабуть, було з мого боку помилкою. Чогось очікувати.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Самотній людині і в натовпі самотньо…

А що ви знаєте про самотніх вампірів? Ця історія не для кожного…

Можливо комусь здається, що мої літературні смаки залишають бажати кращого,  можливо так і є, але книги я обираю не просто так. Взяти, наприклад, книгу «Диявол носить Prada». Читачі скаржаться, нібито фільм чудовий, а книга ніяка. «Звичайно ж фільм чудовий, у головній ролі – Меріл Стріп» - думаю я, але мовчу, бо ж читачі різні бувають. Те саме з цією книгою. Багато років тому подивилась касовий фільм «Інтерв’ю з вампіром», де у головній ролі знімались безліч красунчиків зі світу акторів, ось і сподобався. Вирішила тепер прочитати й книгу.

"Читачі рекомендують..."

«…є у людини щось таке,

що не скориться більшості, - це її совість …»

Я читала книжку 1975 року видання в перекладі Михайла Харенка, але зараз є новеньке українське видання 2015 року від Країни Мрій за перекладом Т. Некряч.

"Вбити пересмішника" це єдиний роман авторки, вперше опублікований в 1960 році. Він одразу ж став бестселером, а в 1962 році здобув Пулітцерівську премію.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Свобода людини живе в її серці

З творчістю Тетяни Белімової я не була знайома, аж поки до рук не потрапила її книга «Вільний світ». Увагу привернув напис, що натякає на довершеність літературного твору, «Коронація слова». Хоча, чесно кажучи, не всі лауреати премії Міжнародного літературного конкурсу романів були доскональними та єдиними у своїй неперевершеності.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Уже так багато усього було (доброго!) сказано мною про Енн, що напевно й слів уже не залишилося! Але я спробую!

У сьомій книзі Монтгомері я ближче познайомилася з дітками Енн, а також дітлахами священика – пана Мередіта. Я з насолодою поглинала останні чутки Глена та насолоджувалася компанією панни Корнелії! Я її обожню, а отой її вислів «типовий чоловік» - став крилатим для мене! Не було жодного розділу, читаючи який я не посміхалася б або ж не реготала!

"Бібліотекарі рекомендують..."

“Я занадто сильно люблю читати книги, тому і не пишу їх…”

Саме так я полюбляю відповідати на дещо дивне для мене питання «Чому ти не пишеш книги? Тобі це вдалося б». Інколи промайне думка, на кшталт, «а чому б не написати щось, тим паче що й ідеї є», але потім все якось забувається… Буденні справи забирають весь вільний час. Так ось вийшла я з цього положення дивним чином: я тепер не лише читаю багато книжок, я ще й читаю про те, як їх писати.

"Письменники рекомендують..."

Часом хочеться поринути в якусь теплу, добру казку, втекти від дійсності, забутись. Іноді ж навпаки: шалено хочеться реальності, при чому, абсолютної, з усіма її вадами й дефектами, так би мовити, безжального розтину; відтак розібрати її на дрібні часточки, роздивитись їх під мікроскопом, зрештою поблукати лабіринтами власної підсвідомості, пошукати власних прихованих чи неприхованих страхів, комплексів і неврозів, спробувати проаналізувати власні помилки й проблеми, спробувати збагнути їх причини й спрогнозувати ймовірні наслідки, або ж віднайти чи бодай роздивитись якісь інші життєві стежки, аби чогось уникнути.

"Вчителі рекомендують..."

А чи було з вами коли таке, що в один момент у свідомості пролунало: “Сім’я – найголовніше, що я маю!”? Якщо ні, то рекомендую Люко Дашвар “Покров” для обов’язкового прочитання. Гарантую, на родинні цінності ви подивитеся з іншого боку.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Коли людина обирає професію, вона керується здебільшого порадами батьків, і лише мала частина обирає майбутню професію серцем. Схожа ситуація й у цій книзі, де з економічної підготовки переродилась професія у «копирсання у людських мізках».

Великої уваги заслуговує гарний переклад і наближення змісту твору до українського читача. А ми українці себе там дуже часто будемо зустрічати, будемо згадувати ситуацію в медичній галузі в кінці 90-х, і розуміти, що тоді лише диво рятувало важкохворих.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Це перша книга Гілліан Флінн. Перша, як і третя книга, мене зачарувала! Як на мене, вона просто чудова!

Якісь дивні відносини у мене склалися з її книгами, зазвичай, у  перших своїх книгах автор «бере розгон» і я була цілком впевнена, що мене саме це й чекає, а тут відразу вибух… хоча трапляється й таке.