"Бібліотекарі рекомендують..."

Не буду сперечатися з тими, хто скаже, що я захопилася Максом Кідруком. Це дійсно так. Не зупиняючись, я почала підкоряти нову книгу. «Твердиня»… А мене підкорив вже буктрейлер на цю книгу. Якщо книга дійсно захоплююча, мені вдається і за сніданком почитати, і на вечерю залишити! Так відбулось і тепер. Ідея роману просто захопила у полон. Пригоди, небезпека, напруження повністю пронизують сюжет. На цьому не зупинюсь. Стала у чергу на ще одну книгу Макса Кідрука.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Перш, ніж щось говорити про цю чудову книжку, хочеться трошки розповісти про саму непересічну і цікаву авторку Альбіну  Позднякову. Передусім, це поетка, перекладач, видавець, літературний критик, організатор різноманітних літературних дійств. Львів’янка, лауретка численних літературних конкурсів, таких, визначних, як «Гранослов», «Смолоскип» та багато інших. Поет, яка пише не тільки українською, а й болгарською та польською мовою. З-під її пера вийшли численні збірки віршів, що невдовзі увійшли до антологій: «Березневі коти», «Шоколадні вірші про кохання» та інші, які, на мою думку, заслуговують на увагу читача.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Історія пам’ятає свої лихі часи. І люди пам’ятають. Та й не забути цього, ніколи не забути. Але хто ж відповість перед Господом за скоєне?

Перша половина ХХ століття в Радянському Союзі була нелегкою. Перша Світова, революції, голод… Школярі напам’ять вивчили ці дати. В історії Радянського Союзу було три голоди - страшні, похмурі часи. Але все зрозуміло, коли немає врожаю, коли природа знищує джерело їжі. А що сказати про голод, який навмисне створила влада, штучний голод? Нічого… Це не піддається людському розумінню.

"Бібліотекарі рекомендують..."

«Любіть життя, навіть якщо воно вас не любить.

Полюбить і воно вас»

(Олександр Довженко)

Країна гіркої ніжності – це Україна ХХ століття через призму історії однієї родини, що складається з трьох поколінь жінок: матері, доньки та онуки. Та виявляється, що вони  всі, неймовірно, навіть, не родички…

Карколомний сюжет, неймовірні перипетії жіночих непростих доль, що відображають долю нашої країни: репресії 30-х років, боротьба українців за незалежність країни,  страшна війна, радянська сваволя і перший Майдан.

Не "Бібліотекарі рекомендують..."

Книжку мені подарували на день народження, бо інакше, я її точно не купила би. Але тішуся, що вона таки попала мені в руки.

Це така собі шпаргалка з тайм-менеджменту для мам, щось середнє між флай-леді і флай-мамою. Прочиталася мені тижні три тому, хоча з відгуком я тягнула час. Ну бо цю книженцію треба не тільки прочитати, але й робити те, що там написано, а то користі з неї буде як з холодної батареї в морозяну погоду. Тому я чесно трохи більше тижня її практикувала і тепер можу написати повноцінний відгук не тільки про те, що там написано, але й про те, чи воно приносить якісь результати на практиці.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Пікнік з ризиком для здоров'я

Навряд чи хто-небудь з нас буде радий незваним і незнайомим гостям. Завжди за подібними відвідуваннями відчувається деяка небезпека - це, напевно, інстинкт самозбереження спрацьовує. Навряд чи хто-небудь буде радий, якщо ці гості на додачу «наслідять» і після себе залишать безлад. Особливо, якщо цей безлад загрожує твоєму здоров'ю і твоєму життю.

"Бібліотекарі рекомендують..."

– Наливай, что ли...

– Я больше не буду.

– А я тебе больше и не наливаю. Ни каплей больше – столько же, сколько и в прошлый раз.

Владимир Васильев. «Горячий старт»

Что такое атмосферная книга? С кино, конечно, проще. Когда вы смотрите «Бегущий по лезвию» (1982), то сырость физически ощущается в помещении, после просмотра «13-го воина» (1999) - зуд в теле напоминает мужчинам о том, кто они по своей природе, а для женщин в фильм добавили Бандераса. С книгой сложнее. Да, пожалуй, Стивен Кинг заставит вас оглядываться на незапертый шкаф, и внимательно надевать тапочки, слезая с кровати. Но, для создания атмосферы некоторым книгам нужен предварительно подготовленный читатель. Например, чтобы ощутить атмосферу «Имени розы», вам надо попробовать прожить в средневековом монастыре неделю, такова фильтрующая функция первых 100 страниц.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Мне посчастливилось познакомиться ещё с одной книгой Лии Щегловой. Так уж сложились обстоятельства, что организм требует всё новых и новых книг. А её творчество всегда отвлекает от жизненных перипетий внешнего мира. Это произошло и вчера, когда я взяла в руки и открыла книгу. «Брачный контракт» - современный остросюжетный роман, и я с этим полностью согласна. Особо и не поспоришь, ведь за 100 страниц я пережила с героиней то, чего в некоторых книгах не испытывала и на 500-й странице. Удивительно просто.

"Бібліотекарі рекомендують..."

“А ты, соавтор, выпей яду!”

Ольга Громыко

Книжка написана у співавторстві Ольги Громико та Андрія Уланова. Книжка однозначно фентезійна, але, на відмінну від інших книжок Ольги Громико (про Андрія Уланова і досі нічого не знаю), дії відбуваються не у вигаданому світі, а у реальному. І, як на мій погляд, то є найбільшою вадою цього твору. Та, про все по порядку.

Не "Бібліотекарі рекомендують..."

Цю книжку я прочитала через її авторку. Так-так, спільнота «Буккросинг. Книга в тренді» настільки заінтригувала мене Лією Щегловою, що я навіть взялася почитати нелюбимий мною жанр “жіночого/любовного/сентиментального роману☺”

Маю трохи змішані враження від прочитаного, бо вже якось так в мене склалося, що любовні романи не любляться мені як такі взагалі. Знаю, що серед них є багато хороших книг (от як ця), але маю я до них якесь упереджене необґрунтоване ставлення і все тут…