"Бібліотекарі рекомендують..."

О Боже, дай мені спокій, щоб я міг приймати
Все те, чого я не можу змінити,
Мужність,
Щоб я міг змінити те,
Що є в моїх силах,
І мудрість, щоб я завжди знав,
Де кінчається одне і починається інше.

Одного разу Біллі Пілігрим випав з часу… І тут немає місця для будь-яких «чому».

"Бібліотекарі рекомендують..."

Іноді просто диву даєшся, яким чином формується власний лист прочитаних книжок. І я навіть вже перестала вести який-небудь “маю прочитати”, бо він попросту не працює. Натомість я віддалася долі і покладаю вибір виключно на її смак. (Цікаво, в долі є смак?) Так само випадково мені до рук потрапила і книжка Яни Дубинянської “Фінал новорічної п’єси”. А всьому виною Жадан! Понесла я його “Біґ Мак” на другий поверх, на місце ставити. Він там стоїть скраєчку. Підрівняла книжечки і тут погляд за хвіст букви “Д” зачепився, а там стоїть “Три дні у Сиренополі” Яни Дубинянської, що теж мені випадково до рук свого часу потрапила. (Про ту історію я вже писала). Я здивувалася, що вона, виявляється, у фонді є. Це ж треба! І, звісно, на автоматі стала переглядати, що ще є поруч. Так і надибала “Фінал новорічної п'єси”.

"Бібліотекарі рекомендують..."

«Про що співа горобчики в останні дні зими?

Ми дожили, ми вижили, живі ми, ми живі!»

Слова цієї пісні неабияк підходять для студентів вузу спеціальних технологій. Адже кожне заняття, кожний залік і кожний іспит – це смертельне випробування. Це стрибок вище голови, вихід за межу можливого і своїх можливостей.

Тут всі студенти добре та належно вчаться.

Дні і ночі. І нічого крім навчання їх не цікавить.

Чому? Хіба таке студентське життя?

В цьому інституті так.

"Бібліотекарі рекомендують..."

У червні цього року я була присутньою на презентації нової книги Владислава Івченка. Власне тоді у той день я і дізналася, про те, що є такий письменник. Хоча, ні, дізналася, трішечки раніше, коли побачила афішку бібліотечну, мовляв, до нас їде самий великий письменник України (якось так, дослівно вже не пам'ятаю). Так гарненько там на афішці було закручено про автора, що я відразу вирішила, тре піти, подивитися на нього, послухати.

Автор виявився дійсно великим. Я б навіть сказала кремезний такий чоловік, з широкими плечима, ну прям не автор, а головний герой роману! І розповідав так, що в аудиторії посмішка з вуст не сходила весь час. А поміж іншим, не те щоб поскаржився, та зауважив, що мало відгуків на його книжки є. У ту мить я зрозуміла, що просто таки маю, ознайомитися з його творчістю і написати людині книжковраження. І хоча презентувалася тоді інша книжка, та першою мені до рук попала “Химери Дикого поля”, книжковраження на яку я й пропоную.