"Бібліотекарі рекомендують..."

Книжка Яни Дубинянської мені до рук потрапила досить таки дивним чином. Університетська колега-викладачка принесла і сказала, що згадувала мене під час читання цієї книжки, а тепер принесла, щоб я її почитала. Це дійсно дивно, коли тебе асоціюють з чимось, особливо із книгою, особливо із такою книгою… Звісно, що після таких слів я не могла не взяти її до рук і не почати читання у той же день!

"Бібліотекарі рекомендують..."

Після прочитання неймовірної першої частини цього роману, я із задоволенням розпочала читати другу, яка виправдала усі мої сподівання та,  більше того, її сюжет виявився ще динамічнішим, ніж у першій частині!

Автору вдалося прописати образи героїв таким чином, що вони стали для мене реальними, і я насправді хвилювалася за їх долю, а це, без сумніву, важливо!

"Бібліотекарі рекомендують..."

Хочу чесно зізнатися, що жанр фентезі не дуже люблю, тому, коли ця книга «попалася мені на очі», я не була впевнена в тому, чи зможу її прочитати. Як бачите – змогла і більше того, читала я її із задоволенням, а тому обов'язково візьмуся до читання другої книги, тому що дуже хочу дізнатися чи змогли головні герої скинути з трону некромантів, щоб його зайняла істинна спадкоємиця ростонского престолу по Праву Дара і Крові.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Серію цих книжок я взялася читати досить випадково. Донька притаскала з бібліотеки. І, звісно, це ще не стало підставою, аби я її брала, мало що дитина до дому тягне, не можу ж я все те читати! Вона довгий час ще гиготала над нею і навіть ділилася враженнями, зачитуючи якісь фрагменти. Я кивала, сміялася разом з нею: “ага, смішно”, та займалася далі своїми справами. Та раптово якось дома у нас нікого крім мене не було, і вимкнули світло. Я стала тинятися по хаті, щоб такого поробити? Мене вирвало з творчого процесу, і стало якось геть не по собі. Тут до очей і припала книжечка, що мала її кинула на прасувальній дошці.

Певно, якщо б хтось тоді був дома, вирішив би, що людина раптово з'їхала з глузду. Я не могла від неї відірватися і весь час реготала. Іноді просто до сліз, відверто і вголос! Куди там лише подівся увесь сум! Та, певно, варто розпочати і сам відгук.