Прочитавши трилогію «Атлант розправив плечі», перед прочитанням «Джерела», я уже не мучила себе здогадками на кшталт «про що книга?», я знала: книга про устрій суспільства і, у випадку Айн Ренд, абсолютно не важливо скільки часу пройшло з дати опублікування роману – він усе одно буде сучасним, адже як показує практика – устрій не змінюється, змінною є лише форма розбещеності людства.

В центрі сюжету два чоловіки-архітектори. Один із них – Пітер – улюбленець матері, педагогів, начальників, «улюбленець долі». Суспільство любить таких як Пітер, адже він усім догоджає та усіх облещує, а лестощі, як відомо, найкоротший шлях до визнання. Говард… саме ім’я говорить за нього: гордий цінитель істини, слова, почуття та архітектури. Звісно, що суспільство до нього не прихильне. Таких не люблять. У кожного із них свій шлях, у когось легкий та сонячний, у когось – тернистий та неприязний. Але що цінніше? Чия перемога виявиться солодше?

Айн Ренд любителька справжніх жінок – сильних, гордих, розумних та витончених. Як і в «Атлант розправив плечі», так і в цьому романі є така жінка, у даному випадку – Домінік Франкон. Їй нудно у світі лестощів та «узаконеному» світосприйнятті, тому вона розважає себе тим, що пише для місцевого видання про інтер’єри знатних осіб та притаманний їм несмак. Та усе змінюється коли вона зустрічає ЙОГО, що й не дивно, такі дві особистості як Домінік та Говард повинні були зустрітися, адже вони один для одного ніби магніти у просторі, ковток свіжого повітря у затхлому приміщенні.

Зізнаюся, я зачитувалася цією сюжетною лінією – що може бути цікавіше ніж читати про взаємовідносини сильної, розумної жінки і такого ж сильного та розумного чоловіка? І не правда ваша про те, що протилежності притягуються! Притягуються споріднені!

Я рекомендую цей роман усім, хто любить якісну, глибоку та серйозну прозу. Але пам’ятайте, Айн Ренд егоїстичний автор, якщо ви уже взялися за її творіння, будьте так ласкаві, не розпорошуйтеся на другорядні справи, а тим більше інших авторів – вона це не стерпить!

Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Олена Горобець,

директор бібліотеки НАСОА

м. Київ