Menu

project UBA

Айн Ренд - «Атлант розправив плечі. А є А»

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

 

«Присягаюся своїм життям і моєю любов’ю до нього,

що ніколи не житиму заради іншої людини

і ніколи не попрошу і не примушу іншу людину

жити заради мене»

Ось я й закінчила читання відомої на увесь світ (без перебільшення) трилогії Айн Ренд «Атлант розправив плечі»…  Безліч думок вирують у моїй голові зараз. Нарешті усі події, герої та мої і їх переживання злилися воєдино та сформулювали собою один єдиний пазл суспільного життя. Читаючи цей роман мені було страшно усвідомлювати, що я проводжу паралелі між книжковим та реальним світами, тому що вони до болю схожі між собою, мені було лячно усвідомлювати до чого може призвести так зване «суспільне благо», життя заради ближнього, та ота «суспільна свідомість»…

Чарівність Айн Ренд, як письменниці, полягає в тому, що вона вміє зобразити героя так, щоб ніхто не зрозумів, подобається він їй чи ні, засуджує вона чи глузує. Читач сам розуміє кого слід ненавидіти, з кого глузувати, за кого хвилюватися. Кожен герой трилогії – це частинка Ренд. Книги письменниці надзвичайно вимогливі до свого читача, вони вам не пробачать легковажного ставлення до себе (читання у транспорті, поблизу телевізора і т. д.), якщо ж ви уже відкрили сторінки, що для вас їх написала письменниця – будьте ласкаві знайти для героїв кілька годин поспіль, адже їм є що вам розповісти, а вам є що пізнати з їх допомогою. Читаючи, здається, що сама письменниця стоїть поруч вас і спостерігає за емоціями, що змінюються на вашому обличчі, заглядає, що там ви виписуєте, що перечитуєте і схвально киває головою. Саме так! Я не вигадую!

Як і попередні книги, читати третю без ручки та блокнота не можливо, адже думки, фрази, монологи героїв настільки влучні та чіткі, що не записати їх просто смертний гріх. З усієї трилогії для себе я відокремила «два кита», які є держателями головної думки твору – монолог Франциско Д’анконій про гроші та монолог-звернення Джона Голта.

А зараз, як завжди, дещо з мною виписаного у свій читацький щоденник: «Нікчемної роботи не буває, бувають лише нікчемні люди, які ставляться до праці недбало»; «…ненавиджу інтелектуалів, які сидять у вежі зі слонової кістки, виголошують якісь свої улюблені теорії й не мають жодної гадки про практичну реальність» (ось чому лекції практиків в університеті завжди цікавіші ніж пустопорожні балачки теоретиків!); «Єдина священна і непорушна цінність у світі – це людський розум»; «Коли людина проголошує: «Хто я така, щоб мати власну думку?», вона проголошує «Хто я така, щоб жити?»».

Я дуже рада, ні, я щаслива, що взялася за цю трилогію, що я не злякалася об’єму, не пожалкувала часу та коштів, адже ці книги віддячили моїм новим світоглядом. Я підтримую ту думку, що ця книга змінює життя, я впевнена, що згодом знову повернуся до знайомих героїв, адже знаю, що з кожним наступним прочитанням, Айн Ренд буде мені розповідати зовсім іншу історію.

Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 

текст писала Олена Горобець,

директор бібліотеки НАСОА

м. Київ

Останнє редагування Четвер, 24 березня 2016 12:23