Замало буде слів, щоб розповісти про моє захоплення! Ця книга вражає своєю, дещо різкою, правдивістю («…Свобода наукового дослідження? Перший іменник зайвий у цьому словосполученні…») та автор ставить наше обурення на місце «Ніколи не слід сердитися на людину за правду». Вона може вас ранити, вона може вас принизити, але усе це вона робить заради того, щоб у вас з’явилася рушійна сила, без якої ви ніхто…

Здавалося б специфічна тематика (залізничні компанії, нафта, метал, виробництво)…, але Айн Ренд не закидає нас термінологією чи науковою теорією виробництва, вона нас просто швиряє у вирій подій, конфліктів, замовчувань, великих грошей, статусів, відносин,  і ми або виживаємо (дочитуємо до кінця) або ж помираємо (десь так на сторінці п’ятдесятій).

Я вижила.

Америка. Діяльність правління під славетними лозунгами «усе для людей», а поняття «суспільне благо» вживається усе частіше. Але хіба це справедливо для людини, яка створила щось своє і на цьому «своєму» заробляє СОБІ гроші? Чому вона змушена віддавати частину тому, хто й не бажав заробляти?! Безглузді директиви, закони та ще й останнє капіталовкладення ледь не знищують залізничну компанію «Таггарт Трансконтиненталь», що пережила уже не одне покоління роду Таггартів.

Перед нами розкривається діяльність видатних атлантів Америки – Дагні Таггарт, Генка Ріардена, Франциска д’Анконі. Кожен із них – це  майстер. Кожен із них – розум.  Але… Існує ще поняття «система» та така мінлива «суспільна думка».

Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Олена Горобець,

м. Київ