“Крізь безодню до світла” - переплетені долі людей. Волею випадку вони виявляються заплутаними в одній справі. Пазлик складається під кінець книги, і ти вже починаєш думати, що усі їх спроби були марними, але… Так, з’являється “але”. Авторська віра у долю. А далі вже все залежить від самих героїв. Чи скористуються вони її дарами? Адже кожному було дано. Насправді, я обожнюю відкриті фінали. Це сильно - не поставити крапку. А, головне, дає простір фантазії. Дає можливість завершити так, як припадає до душі читачу.

Герої книжки живі та справжні. Дивним чином співзвучні з людьми, що є навколо тебе. Та навіть більше - з тобою самим. Принаймні в мене виходило саме так. Власно мені більш за все припав до душі образ Христини. Шикарна авторська характеристика, повз якої неможливо пройти:

"До того ж у неї з'явилася вада. Вона втратила терпимість до поверховості й примітивізму. Ту терпимість, яка мала би бути властивою жінці. Її почали дратувати балачки про мізерні зарплати, злих директорів, козлів чоловіків і нещасне життя…”

В цій книжці вдало поєднані дива та реальність. В ній нема романтичних рефлексій. В ній життя, як воно є. А ще мені сподобався основний заклик:

“Та дійте вже, врешті! Робіть своє життя, а не чекайте, що хтось зробить це за вас!”

Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Юлія Чепурко,

м. Миколаїв