Мені однозначно подобаються книги про жінок написані чоловіками. Є в тих історіях щось свідоме, тверезе, без фанатизму та ванілі. До схожих за своєю тематикою книг я б віднесла «Пані Боварі» Г. Флобера, «Коханець леді Чаттерлей» Д. Лоуренса, «Адюльтер» П. Коельйо (не на один рівень із класиками, звісно, але за своєю тематикою – цілком). Усі ці твори об’єднує те, що жінка хоче та шукає щось таке, про що чула, читала, але не переживала сама. Чогось незвіданого, таємного.

Проблема головної героїні – Клер у тому, що її улюблені романи не знайшли свого втілення в реальному житті, а пуританське виховання не дозволило створити свою романтичну історію. Ідеалізуючи та безкінечно аналізуючи усі аспекти життя, вона не зустрічала ідеального у власному реальному існуванні.

Її роздуми над кожним вчинком чоловіка, подруги, матері, виховательки зводили мене з розуму. Фізична близькість з чоловіком викликала у неї відразу та жах, а жахало її те, що усе було не настільки романтичне та ідеалістичне як вона про те читала у книжках. Новонароджена власна дитина викликала у неї шок, так як була червона та скривлена, «і заради цього я так страждала?» – запитує вона сама в себе. Усе на що здатна Клер і що приносить їй задоволення – обговорення літератури та мистецтва.

Шукаючи свою «землю обітованну», про яку так багато чула та читала, вона руйнує усе на своєму шляху…

Яке моє особисте ставлення? Хм… важко сказати. Спочатку я була в захваті від роману. Читаєш і бачиш перед собою життя маленької дівчинки Клер, спостерігаєш як вона дорослішає, пізнає світ і усе навколо, веде свій щоденник, робить висновки. А потім, вона доросла, почала просто мене нервувати – своєю поведінкою, поглядами на життєустрій, своїм постійним аналізом та своїми ідеалами. Така собі ідеальна дівчинка яка потрапила у зіпсований світ. Але такого фіналу історії я від Моруа не очікувала, це точно!

Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Олена Горобець,

директор бібліотеки НАСОА

м. Київ