Прочитавши кілька його творів я забажав чогось нового, і саме тоді, на одному із книжкових сайтів, я помітив новий для себе роман пана Андрія, із гарною обкладинкою та загадковою назвою «Осінній сезон смертей». Головним героєм у творі постає ексцентричний київський журналіст – Андрій Шкарада. Як і у більшості романах цього автора, головний герой не є байдужим до алкоголю, але саме схильність перехилити чарку і допомагає йому і вирішенні складних питань, або навпаки, через алкоголь він і стає частинкою усіх проблем. Читаючи даний роман, переді мною поставали такі собі далекі 90-ті роки. А це і не дивно, адже журналіст для написання своїх статей взагалі не користувався інтернетом та і про мобільний зв’язок, здається, не знав. Всі дзвінки він та інші герої здійснювали або із телефонних автоматів, або із старенького провідкового телефону редакції. В одному із епізодів, Андрій Шкарада користується старим касетним  диктофоном, що ще раз надихає на думку, що події відбувалися у такий далекий для сучасності час.

У студмістечку, де герой прожив 5 років, з’являється маніяк який убиває гарненьких дівчат. Згадавши молоді роки праці у кримінальному відділі, Андрій Шкарада відчуває себе детективом, хоча і не раз припускав думки, що ця справа йому зовсім не потрібна. Загалом, даний роман не є поганим. У ньому присутні щирі герої та злісний антигерой, закручений сюжет та вбивства, тобто все, що потрібне хорошому  детективу. Проте, після прочитання інших творів Андрія Кокотюхи, роман «Осінній сезон смертей» трошки не дотягує до найвищого балу. Після нього залишається якийсь гіркий осад і нерозуміння того, що ж все-таки сталося з іншими героями:  хто залишився не покараним, а хто навпаки – прийняв суд? Але по правді кажучи, я б прочитав продовження даного роману або хоча б його доповнення.

Отже, сезон смертей – закрито. А позаду залишені двоякі відчуття від прочитання.

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писав Вадим Остапук,

м. Київ