Таємне джерело пана Андрія Кокотюхи - це типовий детектив. Є серія злочинів - мертві люди. Троє. Щирі комуністи, члени партії, поважні люди. Жінка - шанований викладач у ВНЗ, чоловік - пенсіонер у минулому активно… втім не варто зараз про те, що там він робив у минулому. Тепер їздить по селах, розповідає про те, що робив у минулому, і геть не думає, а кому він це розповідає… Третьою жертвою став комсомольський активіст і ватажок.

Ніяких слідів насилля нема. Усі троє отруїлися джерельною водичкою. Є людина, що розслідує обставини смерті. Що за маячня ті ваші легенди?! Не існує у комуністичному світі живої чи мертвої води…

Чи, все ж таки, існує?

Чи, все ж таки, хтось прагне використати природне багатство заради якоїсь наступної шаленої ідеї?! І зовсім зайвими стають чутки про те, що жертв було покарано Божою карою? Що то страта за гріхи, а не випадковість. Адже які можуть бути гріхи у поважних членів партії?! Вони бездоганні вже лише через те, що члени!

Все може бути… Навіть те, що повіриш у незбагненне, що джерело здатне змінити саме тебе!

Книга хороша своєю образністю. Мене наче знов вмокнули в есесесерівське болото. Так, я тоді була малою дитиною, але, чомусь, багато чого запам'яталося. А ще я дошкульно відчула, як ганебно мене обманювали усе моє дитинство своїми брехливими розповідями про те, як добре живеться усім дітям радянського велетня. Я не знаю, чому виникла саме така реакція. Картинка того побуту постала наче жива. І порожні прилавки, і черги у кафешки “соки-води” (читай генделики), і сила блату - та взагалі усе!

Це було реалістично до гидотності! Ще більш гидотно те, що сьогодні стільки років потому, мені починають розповідати що ОТЕ - було добрим життям!

В цілому книжкою я лишилася задоволена. Тож, “Бібліотекарі рекомендують...” 

         Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Юлія Чепурко,

провідний бібліотекар

бібліотеки ЧДУ імені Петра Могили,
м. Миколаїв