На нашого героя будуть полювати, викрадати, арештовувати, пикою у асфальт тикати, ламати ребра, душити, колоти наркотою - взагалі все, як слід. Читаючи, я у повній мірі відчула, що автори, не окремий пан Андрій, у взагалі, усі автори, зазвичай, ненавидять своїх головних героїв, бо вигадують на їх голову всілякі неприємності у неймовірній кількості. Іноді навіть здається, що із великим перебором. Мало, що героя переслідують двоє, мало що стріляють у нього, так він ще неодмінно мав впасти та підвернути ногу! Аби бігти було складніше. Десь так і я навіть не можу сказати воно грає на розвиток сюжету, чи все ж таки є таким собі недоліком.

Сподобалася умовна “щаслива” кінцівка. Вона виглядає закономірною, без зайвого ідеалізму та пафосу.

Втім власно у мене є кілька зауважень. По-перше - то передбачуваність сюжету. З тієї хвилини, коли героїня не впізнає того, з ким провела ніч - стає ясним, що до чого. Тут взагалі є два варіанти: або я занадто прониклива, або сюжет передбачуваний. Та не буду робити спойлер.

По-друге, надибала я невеличкий ляп у творі. З огляду на вік героїні та її місце народження, не могли її батьки у той рік знати про існування  того, чужинського у той час, свята “День Святого Валентина”. Культура святкувати його до нас прийшла на кілька років пізніше від народження героїні.

Тож, в цілому, книжку можна рекомендувати людям, що не женуться за високими ідеями і полюбляють детективний жанр.

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

Відгук надано у рамках "Читацької Спартакіади", ініційованої Молодіжною секцією Української бібліотечної асоціації

 Текст писала Юлія Чепурко, 

провідний бібліотекар бібліотеки ЧДУ ім. Петра Могили,

м. Миколаєва