Але у казках усе неможливе стає можливим. Так і тут. Час зупиняється… або ж, точніше, взагалі перестає існувати. Як і раніше, день змінює ніч, зима змінює осінь, але зникає відчуття часу. Часу початку чогось глобального і часу його завершення. Здається, що для людей зовні все залишається таким ж самим – вони ходять на роботу, вирішують справи, але час зупинився, і їхнє життя зупинилося. Воно не має розвитку, не має затухання, не має відродження…
І у цьому часовому вакуумі автор малює долі декількох людей. В певній мірі всі вони взаємопов’язані, як пов’язане населення цілої планети, але кожна історія – глибоко індивідуальна. Кожен з героїв долає свій шлях, але відсутність часу унеможливлює будь-який ментальний рух. Здається, що в дорозі змінюються простори, але всі відмінності природи та людей нівелюються, зливаючись у єдиний простір з незрозумілим наповненням.
А загалом, ця казка про тих, хто «завис» у минулому. Наприклад, один з головних героїв вирушає в подорож усією країною (Радянський Союз мається на увазі), тягнучи за собою бікфордів шнур, що в свою чергу веде до самотньої баржі з цілим складом динаміту в Охотському морі. Війна ніби і закінчилась, а ніби й ні, тому для героя шнур – це останнє бойове завдання, яке перетворюється у своєрідний сенс буття. Бікфордів шнур – зв’язок з минулим, тримаючись за який герой не рухається вперед, а рухається по колу… І, можливо, він би хотів вирватись з подібного кола, але це неможливо, коли не тільки люди, а й уся країна «зависли» в часі.
Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.
текст писав Сергій Мірчук,
бібліотекар,
Барська районна бібліотека для дітей,
м. Бар