От напевно кожен з нас хоч раз, хоч на хвильку, але таки мріяв про чарівну паличку. А як вам чарівна паличка у вигляді звичайного червоного стільця? Бо він теж вміє виконувати бажання - варто тільки на нього сісти і сказати, чого хочеться. І варто своє бажання дуже-дуже добре формулювати, бо стілець трохи з гумором і бажання виконує на власний розсуд, наприклад, може начарувати цілу корову замість молока.

А загалом, це історія про звичайну польську родину, з батьками-музикантами та трійцею дітей: Філіпом, Тоською та Кукі. Ну і ще в них є злюща (а як на мене - просто нещаслива) тітка. Ну і червоний стілець - його теж можна віднести до членів родини.

Через необачні бажання і те, що дітвора не зразу зрозуміла, який незвичайний стілець їм попався, цій трійці приходиться трохи поподорожувати Польщею (і не тільки), наздоганяючи своїх батьків. І стілець з собою всюди тягати. А ще втікати і захищати свій стілець від одного не зовсім хорошого дядька. Отож, дітвора цілу книжку попадає в кумедні пригоди.

Одразу передбачаю можливі "і чого вони не загадали собі те чи те" чи "от нерозумні, треба було інакше робити, я би на їхньому місці...". Часом такі думки виникатимуть, але на то ця книжка і дитяча, щоб дітвора могла собі пофантазувати, що вони би загадали, маючи такий стілець чи будучи в ситуації, в якій опинилися Філіп, Тоська і Кукі. Ми обговорювали з малою ці бажання, думали, чому діти забажали саме цього, Улька давала варіанти, що би вона забажала і ми знову це обговорювали....

Одним словом - от дуже хороша книжка, щиро раджу.

До речі, Малешка дядько непростий, - він не тільки автор повісті, він ще й художнє оформлення книжки робив, а ще став режисером та сценаристом однойменного фільму, який теж дуже кльовий вийшов. Ну і серіал є, але його ми ще не встигли подивитися.

В цілому, Малешка - відомий польський кінорежисер та сценарист з купою нагород, тож розповідь дуже добре сприймається "візуально", тим більше, в книжці ціла купа ілюстрацій з фільму.

І окремо хочу ще сказати про якість книжки - от направду дуже і дуже: цупкий гладенький і приємний на дотик папір, яскраві ілюстрації та немаленький шрифт. Одне задоволення від такого читання.

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 Текст писала Юлія Слабак,

блогер,

м. Левіце, Словаччина