"Бійцівський клуб" вважають культовим твором, далі зацитую з опису на обкладинці: "про кризу сенсу життя й "чоловічості" в сучасному корпоративному суспільстві".

Переважно короткі речення, наче постріли, вистрілюють потоком хворобливої свідомості головного героя. Приміром, такий шматочок тексту:

"ПРИВІТ! Я в ДЗЕНІ. Це КРОВ. Це НІЩО. Привіт. Усе на світі ніщо. Так класно бути ПРОСВІТЛЕНИМ. Як я.

Зітхання.

Погляд. За вікном. Пташка.

Начальник питає, чи це моя кров.

Пташка лине за вітром. Я подумки пишу коротке хайку.

Без гнізда пташка

Весь світ домівкою зве.

Жити - ось мета"...

Насправді це круто. Справді круто. Чудово передає внутрішній світ героя. Читається швидко, не помічаєш, як перегортаються сторінки: а що ж далі?

Книжка про те, ЩО може трапитися з пересічним чоловіком (та й жінку теж таке могло би спіткати, чому ні? Хоча чоловіки, на мою суб'єктивну думку, незважаючи на стереотипну наліпку "сильна стать", насправді слабші й менш витривалі. Принаймні в заглибинах своєї пам'яті я не змогла відшукати бодай один випадок ТОГО з жіночою статтю – вже вибачайте, не можу назвати ТЕ, то був би шалений спойлер) посеред бурхливого хаосу життя, переповненого фальшем, якої він терпіти не може. Та й чи життя це – так, існування, бо справжнє життя не має нічого спільного з існуванням. ...Котрий перебуває у пошуках сенсу та Себе, кращого, а ще – ідеального світу. Й дійшов у тих пошуках аж до краю прірви... Якби цей чолов'яга справді ЖИВ, був задоволений СОБОЮ, всім довкіл – з ним би ніколи всього ТОГО не трапилося. Хоч мало хто, перетнувши вікову поділку "сорок", усім і собою вдоволений... Хіба ті, що пізнали дзен. Не той дзен, що пізнав герой уже ПО ТОМУ, як із ним трапилось ТЕ. Інший. Справжній.

Надто вразливим і тонким натурам "Бійцівський клуб" не рекомендую. Ця направду провокативна, грубувата річ не занурить вас у стан просвітлення і втіхи. Вона – для спізнання геть іншого роду емоцій і вражень.

Наостанок ще така цитата:

"...Черговий доказ того, що сьогодні ти собі щось думаєш, волочишся по цьому світу, а завтра ти – просто купка гною, харч для хробаків".

Жорстока, але ж правда!

 Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Алла Рогашко
м. Рівне