По-друге, з цієї самої причини виникає певне розчарування автором, але, якщо подумати, то це вже проблема самого читача, який занадто багато очікував від книги (тут вже варто згадати Джоан Роулінг та її неталановитість у написанні романів для дорослих, за думкою критиків).

Але зараз мова піде про книгу, що асоціюється з певною ідеальністю жанру та оповіді, і належить перу англійської письменниці, що писала в жанрі психологічного трилера, Дафни дю Мор’є. Як уже вам відомо, письменниця прославилась завдяки своєму роману «Ребека» та фантастичній повісті «Птахи» (обидві книги були екранізовані Альфредом Хічкоком).

Тож, не менш відомий роман авторки «Моя кузина Рейчел», екранізація якого відбулась у 2017 році з відомою Рейчел Вайс у головній ролі. Пристрасть, таємниці, розбиті ілюзії та пусті співчуття у прозі Дафни дю Мор’є створюють дійсно сильний ефект.

Молодий Філіп все життя виховувався своїм дядьком Емброзом, який став для нього центром його маленького світу. Згодом вони створили суто чоловічу атмосферу в домі, бо все життя Емброз якось дуже дивно ставився до жінок, що передалось і його племіннику. Так сталось, що здоров’я дядька почало трохи підводити, і, аби не стало гірше, він вирушає на лікування в Італію. Там він зустрічає кузину Рейчел, на якій згодом одружується, чим викликає здивування всіх рідних (особливо племінника). Проживши недовго у шлюбі, Емброз якось дивно і швидко йде з життя. Обставини його смерті залишаються загадкою, відомо лише про його тривалу хворобу. Філіп після цієї новини остаточно вирішує, що причиною смерті його милого дядька стала його дружина – кузина Рейчел (яка, до речі, за заповітом не отримує нічогісінько). Під приводом повернення речей покійного чоловіка Рейчел приїздить до Англії. Звідти все й починається.

Рейчел просто неперевершена. Я зараз говорю не про мораль, добра вона чи погана, винна чи ні. Просто вона настільки майстерно проводить свою партію, що просто неможливо втриматись від захоплення. Чи був шанс у молодика, 24 років від народження? Ні. Однозначно ні. Він був приречений.

Дивним чином до рук Філіпа почали потрапляти листи його покійного дядька, про які люба кузина абсолютно нічого не знала. В листах Емброз звинувачує свою новоспечену дружину у смерті (наперед!!!).

Під дією любовних чарів у душі Філіпа все ж  відбувається постійна боротьба: вбивця кузина Рейчел чи ні. Протягом усього роману читача не відпускає думка про те, що ж насправді приховує ця таємнича жінка. Ваги здорового глузду постійно переважають або на сторону  Філіпа, який прагне знайти зерно раціональності попри свою пристрасть, або ж у бік кузини Рейчел, яка так майстерно, але душевно грає свою роль.

Гадаю, письменниця не вважала за потрібне розкривати душу головної героїні, задумав зобразити жінку, характер та думки якої навіки залишаться таємницею. І кузині Рейчел просто судилося залишитись вічним викликом для читачів.

Фінал книги просто приголомшує. Одразу безліч питань «чому?» і «як?». Розшифрую: ЧОМУ це все і ЯК так сталось?

Гра автора з читачем захоплює з перших сторінок. Оповитий таємницею роман, просто має право бути прочитаним. Але чи залишитесь ви задоволені після фіналу книги?

Я не маю права тут сказати більше, але я думаю ви зрозумієте, коли прочитаєте його самі. Однозначно рекомендую, але однозначно не всім!

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 Текст писала Дар'я Яцкевич,

бібліотекар бібліотеки-філіала для юнацтва

ЦБС для дорослих м. Миколаєва