Ця книжка, теж потрапила мені до рук випадково. Тобто, я її не обирала, вона обрала мене. Я вже і не збиралася читати щось нове в цьому році, бо з головою загрузла у польсько мовній-літературі. І от коли вже нудило від того напруження, адже польська дається мені важкувато, згадала про цю книжечку, та взяла до рук.

Маю відразу сказати, мені зовсім не подобалася обкладинка цього видання. Ну от якось взагалі ніяк. Ота дівчина - не торкало жодним чином. (Як виявилося після прочитання, вона і відношення не має до самого твору, тож не дарма у мене було упередження). От погодьтеся, що обрати книгу чи ні - багато в чому залежить від обкладинки. Вона лежала в мене кілька місяців і я її не бралася читати лише через обкладинку. Можливо це і не правильно, та якось так...

“Крила кольору хмар” - то сміливо можна визначати до жанру міського фентезі. Книжка вабить вже з перших сторінок, лихо закручує, хоча там мінімум дії на початку. Вкидає у вир міських химер, надає підґрунтя їх існуванню, закручує екшеном і цей весь вир - то перші 130 сторінок.

Прочитавши їх думаєш - ух, як воно, шалено! Прям дух захоплює. Але, на жаль, на тому і все. Решта 180 сторінок - то було суцільне очікування на дію. Мене, як читача повчали жити правильно, розповідаючи нескінчені притчі. Та обіцяли, що от-от буде дія.

Зрозумійте мене правильно, я ні в якому разі не бажаю образити авторів. Я просто ділюся враженнями. І я ні в якому разі не закликаю, аби книги нічому не вчили. Але по-перше, це було занадто нав'язливо, а, по-друге, не стали для мене усі ті притчі відкриттям. Із певною періодичністю вони з'являються у мережі і ти на них натикаєшся. Ну а потім, мене вабили тим, що от-от герої зіткнуться з чимось ще більш важливим, небезпечним, страшним… а насправді нічого такого не було. Героїня вирішила усі питання легко, без зайвих зусиль. Взагалі нічого не відбувалося. Рушниця, що так і не вистрілила. От яке в мене лишилося враження після прочитання. Там було багато зайвих персонажів, від того вони були не до кінця розкриті та зависали у повітрі. Навіть та ж сама фраза на обкладинці: “рівновага світу - в руках тендітної дівчини” жодним чином не виправдовує себе.

Можливо, це я занадто вибаглива, я знаю. Та якось так вже вийшло. Принаймні написала чесні враження.

Щодо того, чи рекомендую я її до читання. Напевно що так, хоча б заради дискусії. Готова розібрати кожного персонажа і довести, що він тут зайвий чи не дорозкритий. Але книжка однозначно має свої принади. Мені дуже сподобалися порівняння, що їх використовували авторки: “зазирнути у душу”, “візуалізувати душу”, тощо. Вона красива, мальовнича, щаслива. Там багато розповідають про сакральний Львів. Про його історію. (До речі досить цікаво, наскільки там реальності, а наскільки вигадок авторів).

Можливо, вона просто орієнтована на підліткову читацьку аудиторію. На людей із меншим досвідом. І наприкінці ще раз зауважу - я прочитала її за дві поїздки на роботу та два вечори!  

         Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Юлія Чепурко,

провідний бібліотекар

бібліотеки ЧДУ імені Петра Могили,
м. Миколаїв