Для початку варто згадати, що це абсолютно реальна історія абсолютно реальної людини – Біллі Міллігана, який помер в 2014 році, жив в маленькому американському містечку де і був затриманий поліцією за звинуваченням у пограбуваннях та трьох зґвалтуваннях. Всі докази вказують на Біллі, проте, він нічого не пам’ятає. В ході судового слідства було встановлено, що Біллі страждає на множинне розщеплення особистості: в ньому «живе» аж 24 окремі особистості, які і контролюють свідомість Біллі. Особистості можуть спілкуватися між собою в «середині» Біллі, розподіляють між собою хто і коли може «виходити на сцену», - тобто, керувати свідомістю, та можуть розвиватися незалежно одна від одної. Отож, якась з особистостей вчинила згадані злочини, проте інші особистості не знають хто саме з них винуватий. Адже коли на сцені хтось один, інші «сплять» і не пам’ятають подій, що відбулися з Біллі за цей час.

В книзі автором зібрані документальні факти та досить детально розписано всю цю історію, з посиланням та цитуванням різних документів, експертиз та сеансів у психіатра. Щоб написати цю книжку, Кіз кілька років відвідував та спілкувався з Біллі та його лікарями. Навіть після написання книжки Кіз не припинив спілкування з Біллі, а точніше – з кількома його особистостями.

Отож, вдумайтеся тільки! В одному тілі живе 24 особистості!!! 24 свідомості – і кожна з них цілком сформована, з власними спогадами про своє дитинство і народження, з своїми унікальними талантами та здібностями. Ці особистості різної статі та віку і навіть різної національності, тож і розмовляють різними мовами.

Це ж уявити навіть важко, як це коли в одній людині живе 24 особистості і кожна самодостатня і якби мала своє окреме тіло, була б собі окремою людиною... Це ж як людина, в якої 24 душі і одне тіло!

Щодо структури книжки – автору вдалося дуже цікаво розповісти всю цю «документалістику». Найперше, читач знайомиться з усіма особистостями Біллі, потім, власне, сама історія та епілог – де розповідається про те, як і чому свідомість Біллі розщепилася аж на стільки особистостей, а в кінці ще й післямова та примітки автора для цілісності «картини».

Українізували історію Видавництво КСД та перекладач Олена Стусенко.

Попри те, що історія цікава, вона ще й сумна і, як я вже казала, моторошна, адже читач не може придумати собі альтернативного завершення – історія вже відбулася і її не змінити.

Є ще така думка, що Біллі пошив усіх в дурні і просто розіграв свою хворобу як завчений і добре поставлений спектакль. Але от чесно – як людина, яка ніколи не вчила інші мови, може прикинутися, що вона їх знає, чи що має талант художника, чи що має неймовірну фізичну силу? Якщо Мілліган і прикидався, то прикидався геніально добре.

До речі, на ю-тубі можна подивитися інтерв’ю автора і навіть документальні відео з самим Біллі, де чітко видно, як особистості «займають сцену» і змінюють одна одну.

Дуже раджу до прочитання. Тим більше, кажуть, про Біллі знімається фільм з Ді Капріо в головній ролі :)

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 Текст писала Юлія Слабак,

блогер,

м. Левіце, Словаччина