Отож, книжка мені сподобалася. Вона кльова! Я давно так не сміялася, щоб аж до сліз))) А ще, книжка трохи особлива і думаю, що читач її або абсолютно полюбить, або ж скаже що це якийсь маразм і навіть не дочитає… На Гудрідсі рейтинг книги трохи більше середнього і якщо переглянути коментарі читачів, то в цілому народ пише або «це найкраща книжка, яку я коли небудь читав» або «це найгірша книжка яку я коли небудь читав»))) Нуууу, бо як я вже казала – книжка таки специфічна. Її читати треба з гумором і не доколупуватися до правдивості, логічності та ймовірності описаних подій. Треба просто сприймати це як смішну альтернативну історію з філософським підтекстом і тоді буде вам читацький кайф!

Так про що ж книжка? Про корову, це в першу чергу. Та-та, як ви вже зрозуміли, головною  героїнею та оповідачкою історії є Елсі – сама звичайна американська корова. Розповідь Елсі веде в вигляді «діалогу», звертаючись до читача «на ти». Історія, яку розповідає Елсі, це історія про те, як вона щасливо жила на фермі разом з іншими коровами. Спокійне щасливе життя про яке тільки може мріяти корова: трава, коліжанки, бики в сусідньому загоні, спогади про маму і милі люди, що приходять надоїти молока:

“моя мама звикла була розказувати мені історії. Найбільше я любила ті, де люди поводилися як звірята”

Але щасливе життя закінчується після того, як Елсі втікає з корівника. Далі Елсі випадково заглянула в вікно людського будинку, де побачила «фермерову родину, що сиділа біля миготливого світла коробкового бога – телевізора. Там якраз говорилося щось про таку річ як промисловий м*ясокомбінат…» Те, що побачила Елсі в цій передачі шокувало і вразило її до глибини її коров’ячої душі. Тому Елсі вирішує втекти з ферми. При цьому, Елсі багато роздумує про людську природу, людські звички і взагалі – про дуже навіть непрості речі

«Людина вважає за грубощі, якщо її назвуть твариною. Але я би ніколи не надала людині такого визнання і не назвала її твариною. Тварини вбивають, щоб могли вижити і ніколи не живуть для того, щоб могли вбивати. Люди мусять заслужити право знову називатися тваринами»

Отож, далі до неї приєднуються кабанчик Джері, він же – Шолом, та індик Том, який сидить на дієті, щоб не поправитися до Дня подяки. У кожного свій напрямок: корова Елсі хоче в Індію, де корови священні тварини, тож її ніхто не з’їсть, кабанчик Шолом, який читає Тору, хоче в Ізраїль, бо там взагалі свиней не люблять, а індик Том хоче в Туреччину, бо думає що там на птаха з назвою turkey(гра слів, англійською turkey – індик, Тurkey – Туреччина) теж ніхто не замахнеться ножем та виделкою. Тому, вони крадуть паспорти, прокрадаються на летовище та прямують в напрямку щасливого майбутнього.

«…ти будеш богинею, я дияволом, а так обоє виживемо… - кабанчик Шолом»

Трійця заживе чимало кумедних (і абсурдних) пригод, доки досягне свого ідеального місця для життя, тож посміятися буде над чим.

Але сюжет в цій книзі другорядний, я б сказала. Основне тут інше – основне, це діалоги і роздуми цієї трійці. Ну бо уявіть собі, що може розказати корова про своє життя, про людей і людські проблеми/звички/вподобання та й людське життя в цілому з точки зору корови?

“тоді я дізналася, що то називається “есемескування” і призначено воно для того, щоб люди навзаєм могли говорити різні дурощі про те, що в них саме відбувається. І чого вони не спілкуються особисто, як нормальні тварини?”

А з точки зору свині та індика? З одного боку це дуже смішно, особливо, якщо ви знайомі з цими тваринами і нюансами догляду за ними не тільки в теорії, а з іншого боку є над чим замислитися. Такий незвичний кут зору на звичні речі, думки і просто загальноприйняті визначення змушує задуматися – а чи дійсно правда лише одна? А може те, що ми звикли вважати за добре, насправді не таке вже й добре? Чи зле? До слова – після цієї книжки, зокрема, я і стала вегетаріанкою, хоч тут зовсім і не про це.

– “гей, гей! Я вірю в Бога. Він виглядає як корова. Та я всього лиш жартую. Але шокувала вас, нє? Я просто вірю, що є щось, що створило все інше на світі … не знаю, чи творець виглядає як корова, як свиня, як людина, як амеба чи Джері Гарсія, але мені то є все одно. Я просто вірю, що є певна життєдайна сила і все”

Але, в цілому, це таки смішна книжка. А якщо ще пам*ятати, що цю історію написав безстрашний агент Фокс Малдер чи безсоромний звабник Хенк Муді, то буде ну дуже-дуже смішно))) А з другого боку - абсурдно. Але це вже залежить від того, з яким настроєм ви візьметеся до книжки. Я попередила)))

п.с.: там такі шикарні роздуми на всілякі одвічні теми і такий тонкий, я би сказала, тролінг людей як окремого виду тварин, що ну просто ням-ням)))), а Духовний ще той хуліган, от))))

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 Текст писала Юлія Слабак,

блогер,

м. Левіце, Словаччина