Menu

project UBA

Джоджо Мойєс - «До зустрічі з тобою»

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

 

Багато доводилось чути  про англійську романістку Джоджо Мойєс, однак вирішила познайомитись з її творчістю за допомогою найвідомішого твору авторки – «До зустрічі з тобою». Мій вибір визначило й те, що в 2016 році вийшов фільм на книгу, тому, безперечно, для порівняння я вирішила не лише прочитати книгу, а й подивитись фільм. Однак до фільму справа не дійшла, бо захопилась більш важливим питання, що порушується у творі. Отже, перше, що впадає в око, це переклад… Ну трохи дивакуватий! Не буду затримуватись на цьому, під час читання вам стане зрозуміло про що я!

Отож поговоримо краще про сюжет. Все це схоже на якийсь сюжет з чергової ванільної книги про кохання з усією  закоханістю, пристрастю, самовідданістю, розчаруваннями, втратами, тощо. Беручи до рук подібну книгу, попередньо прочитавши анотацію, ти вже, як не крути, підсвідомо розумієш усі перипетії сюжету. Роман змушує замислитись над багатьма речами, які іноді проходять повз нас. Зокрема, змушує замислитись над самим життям. Звучить дещо банально, однак, прочитавши роман, я відразу поринула у світ інтернету у пошуках відповідей. Чи знаєте ви що таке «евтаназія»? Цей термін нерозривно пов'язаний з юридичним аспектом, адже лише в 5 країнах світу легальна практика припинення життя людини медичним шляхом. Зокрема, в Швейцарії існує клініка «Дигнітас», точніше сказати це некомерційна організація, що надає допомогу людям, що хочуть піти з життя через невиліковну або нестерпну хворобу. «Допомога» ця полягає у створенні всіх умов для припинення життя страждаючої людини. При чому ця процедура є абсолютно законною і гуманною. Люди з багатьох країн світу приїжджають до клініки аби свідомо завершити свій життєвий шлях. Про те, наскільки це правильно або аморально, вирішувати явно не нам. Кожна людина у світі має свою думку з приводу цього питання. І я аж ніяк не змушуватиму відповідати на нього вас. Дане питання порушується в романі, при чому настільки гостро, що пройти повз нього читач просто не зможе. До всього, я знайшла цікаву інформацію з приводу ставлення до легалізованого уходу з життя самого Террі Пратчетта, який спільно з компанією ВВС зняв документальний фільм «Обирая смерть». Невиліковна хвороба Альцгеймера змусила всесвітньовідомого автора циклу «Плаский світ» заявити світу про своє ставлення до евтаназії. Не дивно, що Джоджо Мойєс також піднімає це питання, адже країна, в якій відбуваються події твору, та в якій народився і прожив усе своє життя Пратчетт, - Англія, що має своє неоднозначне ставлення до питання евтаназії.

Мені здається, що головне у романі аж ніяк не сюжет. Питання, що виникають у книзі, людські, важливі, філософські, складні… Не знаю як тут правильно сказати, але книга залишила певний післясмак… терпкуватий… з присмаком гіркоти. Для тих, хто ще не знайомий з творчістю письменниці, рекомендую прочитати цей роман.

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 

 Текст писала Дар'я Яцкевич,

бібліотекар бібліотеки-філіала для юнацтва

ЦБС для дорослих м. Миколаєва

Останнє редагування Неділя, 15 січня 2017 20:53