До зустрічі з тобою моє життя нагадувало розбиту рамку від старого фото. Зрештою, воно закінчилося після аварії, коли успішний бізнесмен, любитель екстриму й витончених білявок перетворився на інваліда – квадрилептика. Ти знаєш, що це означає: параліч усіх кінцівок. Смішно: стрибав з парашутом, підкорював гори, а тут – жертва аварії. Гори залишилися на фото, білявка вийшла за найкращого друга. Я ніколи не стану колишнім. Розум замкнено в тілі, яке само себе не обслуговує. Мене годують з ложечки, як це тобі, друже? Я не володію власним життям. Чорт забирай, єдине, що мене радує, це ти, моя «Елізо Дуліттл». Але мого рішення ніщо не змінить. Я не хочу гадати, яка з чергових пневмоній мене вб'є. Вони лише продовжили муки мого тіла на півроку.

Коли я вперше побачила цю дівчину, абсолютно не схожу на професійних сиділок, яка відчайдушно намагалась справити приємне враження, ніяково прикриваючи порвану спідницю, я вирішила, що, можливо, хоч вона його розворушить. Я випросила пів року, за цей час я зроблю все, що завгодно. Я підкорюсь кожному її слову, адже вона на нього якось особливо діє. Він мій син, я не можу його відпустити.

Цю книгу я скачала, щоб якось згаяти час у маршрутці і багато від неї не чекала. Колізія прозора, розв'язка, ніби, теж: сиділка й інвалід, взаємна любов, в кінці він встане з крісла і хепі енд. Але я помилилась. Книга проста, щира й глибока. Історія закінчується несподівано й неоднозначно, якось буденно автор порушує безліч важливих питань. Завдяки чотирьом оповідачам картина виглядає об'ємною. Це така сумна книга, після якої хочеться жити.

  Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

текст писала Крамарєва Юлія,

завідуюча відділом соціокультурної діяльності

Полтавської обласної наукової універсальної бібліотеки

ім. І.П. Котляревського.