Трохи розповім вам про сюжет, але постараюся обійтися без «катастрофічних» спойлерів.

Отже, у другій книзі Мію поглинають ревнощі, так як автор знайомить нас ще з однією дівчиною – Карітою – крадійкою та дочкою САМОГО Аміса. До того ж Каріті подобається досить привабливий персонаж, і це, по зрозумілим причинам, абсолютно не подобається Мії.

Як і в першій частині, з Мією залишаються її вірні друзі Дасма, Дайон та Естан. Окрім Каріти, автор знайомить нас з Такрелом – князем вампірів, тому читаючи, я поринала у казковий та дивовижний світ вампірів. Ох, навіть Мія не одразу змогла себе опанувати перед чарами князя, так що уже про мене говорити!

Я мучилась питаннями: кому віддасть Мія перевагу – принцу Естану чи Чорному Вовку Дайону? Чи зможе спадкоємиця по Праву Дара та Крові зайняти своє чільне місце на престолі? Особисто для мене, це була інтрига, яка не давала мені спокою з перших сторінок першої частини цієї розповіді.

На початку книги мене очікувало розчарування «…я так звикла до нього – незримому, як непомітна тінь, але надійному, мов кам’яна стіна…уїдливому та божевільно-відчайдушному… який деколи краще мене самої знав, що для мене краще, а що ні. Звикла до його присутності, до того, що в будь-яку мить я можу на нього розраховувати…». Звісно, про кого йдеться, я не скажу.

В  цій частині роману Мія дізнається про зраду близької людини. Мені було щиро шкода дівчину, але потім я раділа, читаючи, як справедливість усе ж таки перемогла в образі Крижаного дракона.  А от хто ховався у цім образі – я промовчу!

Читаючи про зворотну трансформацію, я мало не розплакалася, адже слова були прописані так щиро, що не повірити в них просто неможливо: «…Ти сказала – я зможу це зробити. Але зараз я поруч з тобою і я абсолютно не розумію, як тобі допомогти. Знаєш, я би усе віддав, навіть своє життя, не думаючи, і я готовий це зробити лиш би ти повернулась. Тільки б це допомогло…»

Мене втішив гумор, який був дуже хорошим та умісним у контексті роману. Варто сказати, що на відміну від першої частини, у цій книзі історію усі подій нам розповідають дві людини – Мія та Каріта, що в структурі розповіді є досить цікавим.

Єдине, що я ще вам скажу про цю книгу, так це те, що ТАКОГО фіналу я аж ніяк не очікувала! Тому рекомендую я це фентезі з чистою совістю, адже я від нього просто в захваті!

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Олена Горобець