Без перебільшення – це книга, що здатна перевернути життя.

Початок Другої світової війни. Франція. Дівчинка Марі-Лор. Завжди поруч з батьком. Завжди у непроглядній темноті. Вона сліпа…

Початок Другої світової війни. Німеччина. Хлопчик Вернер. Дитячий будинок. Із найближчих перспектив (по досягненні 15 років) – тяжка праця у вугільній шахті…

Усе визначає випадок.

Життя дітей карколомно міняється: Вернер навчається у Найкращій школі для Найкращих дітей Німеччини, вивчає фізику, математику, механіку та принципи роботи радіо; Марі-Лор виконує «бойові завдання» та проживає поблизу моря зі своїм дідусем…

…Вона одна, у напіврозтрощеному будинку, нічого не бачачи, ховається на горищі,  навкруги чути шум гармат, а її ворог уже підіймається сходами у пошуках «скарбу»…

Він під уламками готелю уже декілька днів. Налаштовує радіо аби подати сигнал і вибратися, та раптом він чує голос який читає йому «20 000 льє під подою» Ж. Верна…

Я читала цей роман затамувавши подих… мені хотілося швидше дізнатися,  що там буде далі, але я не хотіла перегортати останню сторінку.

Книга кожною своєю прочитаною сторінкою змушує нас «радісно сумувати» (якщо, звісно таке буває, але мені здалося, що саме так), вона навчає нас цінувати своє життя, його моменти. Головні герої роману – взірці  незламного духу.

І якщо вам здалося, що я уже увесь сюжет розповіла і читати буде не цікаво, знайте, мої слова – це лише вершина айсбергу створеного Ентоні Дорром…

         Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Олена Горобець