«Оскар і рожева пані» – це листи до Бога онкохворого хлопчика, якому лишилося жити всього дванадцять днів…

Зворушлива, вражаюча та сумна історія дитини, яка залишилася сам-на-сам зі страшною недугою, бо навіть батьки залишили його: їм забракло мужності та сміливості сприймати сина невиліковно хворим, вони бояться його, його хвороби і не можуть відверто з ним поговорити…Тому приїздять лише один раз на тиждень…

…«Коли я прокинувся, батьки як завжди вручили мені подарунки. Відколи мене поклали у стаціонар, у моїх батьків виникли проблеми зі спілкуванням, тож вони приносять дарунки, і ми марнуємо післяобідній час, читаючи правила гри та інструкції з використання. Що стосується пояснень, мій тато — цілком безстрашний: навіть якщо вони написані турецькою чи японською, він не падає духом, а береться за схеми. Просто чемпіон світу з марнування часу в неділю пополудні.»

Оскар дуже гостро відчуває свою самотність та  переживає за таке відношення батьків, і єдиною, хто не залишив його це –  Бабця-Ружа, добровільна помічниця лікарні, яка завжди допомагає та підтримує його.

- По-моєму, Бабцю-Ружо, люди придумали собі лікарню, яка відрізняється від тієї, що існує насправді. І чинять так, наче в лікарню лягають лише для того, щоб одужати. Тоді як туди лягають і для того, щоб померти.

- Твоя правда, Оскаре. Гадаю, ми так само помиляємося й відносно життя. Забуваємо, що воно крихке, ламке та ефемерне . Ми всі вдаємо, що безсмертні.

На жаль, нам дуже важко доторкнутись до чужого горя і страждання,  набагато легше пройти повз і вдавати, що нічого не помітив… Прийняти горе, тяжку хворобу, може не кожен, треба мати сміливість і витримку, і не кожен може підтримати людину, якій лишилося жити всього кілька днів, тим паче, якщо це маленький хлопчик. Тому що легкодухі. А Бабця-Ружа виявилась дуже сміливою та надзвичайно доброю людиною і підтримала Оскара в останні його дні.

Оскільки йому лишилося жити всього дванадцять днів, вона запропонувала йому переживати кожен день як десятиліття, щоб прожити довге та повноцінне життя…

Зовсім випадково я натрапила на повість, але прочитавши буквально перші кілька слів - не змогла відірватися від книги, наскільки вона мене вразила та збентежила… Наскільки стисло, зворушливо та майстерно написано… І дуже проникливо та чуйно описані головні герої - маленький десятилітній Оскар та стара помічниця Бабця-Ружа.

Прочитавши останнє речення, відчуваєш - весь світ зупинився. Зникли кольори і аромати. Зникли всі звуки… Всі тактильні, зорові та слухові відчуття просто припинили своє існування… Є лише «Оскар і рожева пані»…   

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 Текст писала Світлана Пономаренко,

бібліотекар

Центральної міської бібліотеки

імені М.Л.Кропивницького,

ЦБС для дорослих, м. Миколаєва