Загадкова постать скульптора Пінзеля мені вже була відома з книг Галини Вдовиченко. З цією ж книжкою ця постать і його містична творчість стали для мене ще цікавішими. Дуже хочу нарешті відвідати музей цього Майстра у Львові. Цікаво, чи справді його скульптури справляють таке потужне враження. «А може, й правда ті, хто уважно дивився у вічі Пінзелевим скульптурам, приречені стати іншими? А може, й правда вони не знатимуть спокою до кінця своїх земних днів і навіть по тому?..» - міркує героїня, та й я, разом із нею.

Розсипані пазли сюжету в кінці склались у чітку й зрозумілу картину. За єдиним винятком: таємниця Пінзеля так і лишилася таємницею.

Зізнаюсь: місцями дратувало дещо штучне демонстрування нелюбові героїні (а насправді письменниці) до Львова. Хоч розумію, що це такий спеціальний авторський прийом , аби вирізнитись із легіону тих авторів, котрі співають осанни цьому славному місту, що, власне, теж може когось дратувати. Та загалом враження від книжки це не зіпсувало, бо вона таки класнюча.

Ще цитата, котра сподобалась: «А ти віриш, ніби десь у Всесвіті є особливі архіви, де заховано знання про все, що було на землі?»

Я – вірю.  

Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Алла Рогашко
м. Рівне