Безумовно, “Брати Карамазови” - то є величезне по духу творіння майстра (так, знаю, таке вже казали до мене багато разів). Навряд чи його можна назвати детективом, бо справа зовсім не у тім, хто вбивця. Ім’я є очевидним з самого початку. Найважливішим є пошуки відповідей на глобальні питання людства.  

Характерно, що сам автор не дає відповідь на ці питання. Аж надто вони глобальні. Можливо, саме цим він і здобув собі славу? Говорити про високі речі, пихато моралізувати, віщати істину останньої інстанції - все це вульгарно і примітивно. Але ж автора у вульгарності і примітивізмі не звинуватиш.

Піднімаючи питання, він не надає на них відповіді, навіть не натякає. Не приховує, що слідування біблійним принципам добра і зла не заохочується в цьому світі. Не придумує неправдоподібних сюжетів, в яких зло карається. При цьому талановито відокремлює одне від іншого.

Герої твору є бездоганними кожний у своїй історії. Вони прописані настільки детально (ага, не дарма ж твір такого розміру), що питань про мотивацію вчинків не постає взагалі. Ти наче живеш тим героєм, наче сам ним стаєш. І не дарма мені самій в процесі читання хотілося вже вбити того батюшку, аби менше базікав! Ось таке відверте зізнання.

Ще можу додати лише одну річ: сьогодні так вже однозначно не пишуть. Напевно, сучасна література все ж багато чому навчилася у класиків. Навчилася об'єднувати глобальність питань з лаконізмом викладу. Але це, звичайно, стосується тільки Великої літератури.

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

Відгук надано у рамках "Читацької Спартакіади", ініційованої Молодіжною секцією Української бібліотечної асоціації

 Текст писала Юлія Чепурко, 

провідний бібліотекар бібліотеки ЧДУ ім. Петра Могили,

м. Миколаєва