Menu

project UBA

Фредерік Бегбедер - «Кохання живе три роки»

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

 

Чи вам коли-небудь доводилось чути фразу «Кохання живе три роки»? Та, мабуть… Адже слова належать відомому французькому письменнику, критику та публіцисту Фредеріку Бегбедеру. Якось Януш Вишневський написав: «Зі всього, що вічно, найкоротший термін у кохання», і ця фраза стала лейтмотивом його бестселера. Фредерік Бегбедер вирішив, мабуть, трохи уточнити термін дії цього чарівного почуття, тому дав визначення його тривалості… лише три роки…

Відразу скажу, що не вірте назвам… вони вводять нас в оману, тому і книгу ви можете взяти (або не взяти) помилково. Зі своїми поглядами автор переконав мене і, мабуть, половину людства в особі жіночої статі, що чоловіки та жінки різні. І не просто різні, вони наче цукор та сіль, день та ніч, життя та смерть… Досить примітивне порівняння, я розумію… Але все ж… Впринципі, нічого нового він нам відкрити не міг, адже ще задовго до Бегбедера були написані книги на кшталт «Чоловіки із Марсу, а жінки з Венери»… Цікавий чоловічий погляд на розвиток стосунків двох закоханих людей, особливо коли один з них полігамна свиня. Звичайно, звучить дещо грубувато, але будемо називати речі своїми іменами. В книзі - історія журналіста Марка Маррон’є, що втілює життєву трагедію самого автора. Простіше кажучи, це історія Фредеріка Бегбедера.

Кохання – це лише дія гормону дофаміну, що має здатність зникати з організму, коли все починає набридати. Саме це є основною ідеєю роману. Автор популяризує теорію про початкову приреченість будь-якої прихильності. Він описує три роки життя з коханою дружиною, але, скоріш за все, він просто переконує себе в тому, що дружина дійсно «кохана». Потім розлучення та нове кохання.

Розумієте, сюжет тут не важливий… Він передбачливий та доволі примітивний, як на мене. Мені цікаво було читати думки сучасного чоловіка середніх років. Багато фраз його роману є крилатими, багато чого я виписала й собі. Наш час – це час вседозволеності, відкритості, час нестабільності, порнографії, проституції, подружньої зради, гомосексуалізму та лесбійства, шаленості, наркотиків та великої кількості випивки… Це було завжди, і це не секрет. Але головною відмінністю є те, що сьогодні про це відверто пишуть. Сьогодні подружня зрада – це звична річ, як піти в кіно або на танці. Знайти собі іншу, мріяти про сусіда або подругу – це нормально. Випивати до втрати свідомості та втрачати пам'ять від наркотиків – нічого страшного не має. Ось про це і книга.

Чесно кажучи, я буду згадувати  сюжет цієї книги… постійно, адже доля правди в словах автора була, є і завжди буде. Не осуджуйте мене, я – реалістка.

Для тих, хто кохає, живе та дихає іншою людиною, хто будує плани на майбутнє з коханим (коханою),  хто шалений від щастя та пристрасті, НЕ читайте цієї книги… Будьте щасливі, адже життя таке коротке.

Читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі!

Як долучитися до проекту, дивіться тут

 

 Текст писала Дар'я Яцкевич,

бібліотекар бібліотеки-філіала для юнацтва

ЦБС для дорослих м. Миколаєва

Останнє редагування Понеділок, 09 листопада 2015 15:25