Коли я навчалась на філологічному, мені до рук випадково потрапила збірка письменниці й перекладачки зі скандинавських мов Галини Кирпи «Ковток тиші». Про цю авторку я не знала нічого, але декілька її віршів просто врізались у пам'ять. Потім, як водиться, збірку дала почитати подрузі і розчинилася книжка десь у часі та просторі педагогічного гуртожитку. Відтоді інших творів письменниці мені не траплялось. Але її вірші супроводжували мене всюди. Ними я «відбивалась» на екзамені з сучасної літератури і згадувала їх у кепські й не дуже часи. Збірку придбати так і не вдалось.
Я часто відвідую відомий полтавський інтернет – ресурс «Полтава форум». На тому форумі у 2007 році в темі «Вірші, що зачіпають душу» я розмістила декілька улюблених поезій Галини Кирпи й прохання повідомити, де можна купити книжку. Через деякий час я отримала повідомлення від письменниці, самої письменниці, яку так довго шукала і не могла знайти! А за декілька днів я отримала поштою збірку «Профіль вечора» з дарчим написом «Нехай Ваші дні будуть теплі, а вечори світлі».
До збірки увійшла поезія різних років. Вірші Галини Кирпи – то позиція людини, яка пізнала світ, але на нього не ображається.
«Я – квітка маку. Можна – я сьогодні у вас під вікнами біленько поцвіту?!». - Такою є лірична героїня збірки і таким є її настрій: якщо сум, то світлий, якщо радість – то дитяча, якщо самотність – то хай буде так.
Їі поезія струнка, афористична, чесна. Вона дивує прозорим, дитячим і досвідченим водночас поглядом на життя. В ній немає показових пристрастей, все спокійніше, тонше, глибше. Споглядальний спокій мудрої людини.
Я не хочу проводити літературознавчого аналізу. Я просто залишу вірші – невеличку часточку мого нежданого чуда.
Як пережити вечори холодні?
Як перебути вітер і сльоту?
Я – квітка маку.
Можна – я сьогодні
у вас під вікнами
біленько поцвіту?!
Я довго не зумію й не захочу –
немає раю у чужім саду...
Я – квітка маку.
Може, ще й до ночі
я встигну нацвістися
й опаду.
Пережити той день,
коли друзі пішли у васали,
мабуть можна.
Да проститься їм гріх,
да проститься їм зрада.
Кожному
Каяття їхнє довге-
не переслухати за добу.
Біль пережити можна.
А як пережити ганьбу?
Про яблучка
Змалку я думала,
Що люди – такі,
Як моя бабуся:
Кожному, хто йде дорогою,
Дадуть по яблучку.
Чого ж тепер я
не дивуюся,
коли бачу,
що люди – не такі,
як моя бабуся:
у кожного, хто йде дорогою,
віднімуть і ті яблучка,
яких немає?
Профіль вечора
Там де висідає сонце
З голубого небесного човна
А далі мандрує пішки
Минаючи танок зірок
Там виростає вечір
Пахучий як матіола
Прозорий як спіла вишня
І тихий як дзум бджоли
На темній дубовій лаві
Посидить при світлі яблук
Вмочивши вуста у роси
А капелюх набакир
Посидить аж поки знову
Згадає дорогу дальню
Аж поки в сліди його білі
Глибока заступить ніч
Босі вірші
босі мої вірші
тупцяють, як діти,
по споришу –
непричесані,
замурзані,
струшують із п'яток
бджолиний пилок
і від щастя
не чують,
як я кличу їх
додому –
в білу постілоньку
на палітрі душі.
Кличу –
Не докличуся…
Може б, тоді…
Як жалко,
що Андерсена
читають діти,
а не дорослі.
бо кому-кому,
а саме дорослим
не завадило б
повитягати
зі своїх сердець
ті скалки люстра,
що давно колись
розбив презлючий троль,
і навчитися
дарувати одне одному
радість –
просто за так.
Постаріти як сад –
до хрускоту гілок,
поплакати,
щоб виплакати все –
геть –геть усе,
що наболіло
так давно,
і вкотре попросити:
«Поможи!»
І раптом схаменутися:
«Йо-йо-йой!
А хто ж тобі,
мій Господи,
поможе?»
Тебе –
що мою мрію
поливав би, мов квітку,
щоб вона перецвіла й дала насіння;
Тебе –
що помічав би
найдрібнішу сльозину
на моєму серці;
Тебе –
що молитвою підносив би
мою душу до неба;
Тебе –
що назавжди рятував би мене
від самотності;
Тебе –
такого –
я чомусь і не зустріла.
Галина Кирпа. Профіль вечора. – К.: Задруга, 2013. – 112 с.
Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.
Як долучитися до проекту, дивіться тут
текст писала Крамарєва Юлія,
завідуюча відділом соціокультурної діяльності
Полтавської обласної наукової універсальної бібліотеки
ім. І.П. Котляревського.