"Сни Юлії та Германа" - твір і філософський, і психологічний. Чому філософський? Бо змушує замислитися про те, що ніщо не вічне. Ви коли-небудь думали про те, що будівлі, у якій ви живете чи працюєте, через сто років не буде? Що на її місці з'явиться щось інше. Правда ж, про це не думаєш? Таке навіть не спадає на думку. Але ж скільки ви знаєте будинків, які стоять більш, як сто років? Не так і багато. У наш час будівництво шалено розвивається, на місці чогось старого з'являється щось нове та модне. А вже за рік ніхто й не згадає, як виглядало те чи інше місце до появи там новобудови.

Але будинок - ще півбіди. А якщо йдеться про ціле місто? Якщо проаналізувати історію, то не один населений пункт зник з лиця землі за тисячі років існування людства. А якщо вашого міста за кількасот років не буде? Зникне. Так, ніби його й ніколи не було. Так, як, наприклад, сталося із Кенігсбергом, сучасним Калінінградом. Місто, яке щезло, жителів якого просто винищили, а тих, хто лишився живим - вигнали. Ми живемо і навіть не замислюємося над тим, що буде далі. Так, ми думаємо про себе, свою родину. Але мало хто згадує про те, що все, що ми маємо зараз - лише мить. Це все не вічне і завжди так не буде.

Ви тільки уявіть собі! Зникнення цілого міста! Для історії людства - просто сухий факт. А для однієї людини - справжня трагедія. І таких трагедій сотні й тисячі. А може, й мільйони. Саме таку трагедію описує у своєму романі Галина Пагутяк. Трагедію однієї людини і разом з тим цілого міста, ба ні! більше! Історія Кенігсбергу - одна на мільйон. Тож це трагедія мільйонів. І, на жаль, не перша й не остання.

Чому психологічний? Бо коли читаєш думки й переживання персонажів - розумієш: все справжнє, все пропущене через себе. І ти віриш кожному слову. Так, немов автор справді це все пережила. І вона не бреше...

Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Ксенія Циганчук
м. Рівне