Тричі починав читати дану книгу, і тричі відкладав її прочитавши буквально 5-10 сторінок. Я ніяк не міг спіймати тієї ниточки сенсу і хоча б якоїсь логіки. Здається, що роман - це спроба створити "потік свідомості", розповісти про проблеми які турбують. Але Гасьці, ой як далеко до Джеймса Джойса, адже його есе "Джакомо Джойс" - це один із найкращих зразків малої модерністської прози.

Чи пораджу я цю книгу комусь для прочитання - думаю ні. Якщо ви прочитали майже все, і хочете прочитати дану книгу, то краще візьміть до рук збірку із українськими казками, яка безумовно не залишить вас байдужою і викличе більше емоцій, ніж роман "Hunt, Doctor, Hunt".

P.S. Згадавши Джеймса Джойса, згадаю і знамениту фразу.

«Любиш мене, люби й мою парасольку»

        Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писав Вадим Остапук,

м. Київ