Тому, на майбутнє, рекомендую вам читати книги Флінн по-порядку, хоч вони й не пов’язані між собою, але це варто зробити для того, щоб побачити як росте автор у своїй майстерності, а не розчаруватися. Та, варто зазначити, що не все так погано!

Отож, про що нам розповідає Гілліан? – "...когда мне было семь лет, мой брат зверски убил маму и двух сестер: выстрел, пара взмахов топором, удавка – и их нет..." – це якщо коротко.

Ліббі виросла, але її не залишають спогади. Вона не може організувати своє життя, вона лицемірна, скована та гостра на язик і поведінку дівчина. Звісно, на її семилітніх оченятах скоїлося жахіття, в одну мить вона залишилася одна, але хіба це пояснюю те, що вона досі не працює, краде речі, ні з ким не спілкується, навіть з тими хто дбав про неї та виростив?

Не знаю… Важко це навіть уявити!

Хочу зазначити, що по мотивам книги було знято фільм у головній ролі з Шерліз Терон і, якщо чесно, я була здивована вибором акторки на головну роль, адже Ліббі характеризує себе «…я не была симпатичным ребенком, а повзрослев, превратилась в еще более несимпатичную девицу...», а як на мене то дана акторка досить симпатична!

Чи читати цю книгу? Так, читати! Вона захоплива, вона інтригує, вона «закручена», але трішечки не дотягує до «Зниклої», ба, може це й краще, адже з кожною книгою Флінн, як письменниця, росте (як же приємно за цим спостерігати!) і я вже з нетерпінням очікую на четверту  книгу!

Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Як долучитися до проекту, дивіться тут

текст писала Олена Горобець